Завдяки своїй няні Орині Родіоновні великий російський поет Олек­сандр Сергійович Пушкін назавжди полюбив народні казки. Вони стали матеріалом і для його власних казок-поем.

Одна з найвідоміших — «Руслан і Людмила», в якій князь Руслан ви­рушає в далеку дорогу, щоб відшукати свою наречену Людмилу, викрадену злим чаклуном Чорномором. Подолавши багато перешкод, Руслан звільняє кохану. Поема закінчуєтьсянародна казка торжеством Добра над Злом.

А починається вона знаменитим вступом «Край лукомор’я дуб зелений… » Це збірна картина казкових мотивів, сповнена незвичайним, чарівним.

Коли читаєш ці поетичні рядки, згадуються російські народні казки «Царівна-жаба», «Мар’я-Царівна», «Баба-Яга», «Казка про Івана-царе-вича, жар-птицю і сірого вовка», «Кощій Безсмертний»…

Цілий калейдоскоп казкових образів проходить перед нами. Тут і лі­совик, і русалка, і хатка на курячих ніжках, і тридцять витязів чудових зі своїм ватагом морським, і чаклун, і бурий вовк, і Яга зі ступою, і цар Кощій.

За допомогою метафор — слів у переносному значенні — ми ніби справді потрапляємо у казковий світ. Адже тут «кіт учений… спів заво­дить, …казку гомонить», бурий вовк вірно служить полоненій царівні, ступа «вперед сама самою йде».

О. С. Пушкін висловом «Там руський дух… там Руссю пахне!» підкрес­лює, що саме народна фантазія, народна казка є для нього джерелом натхнення у творчості.