Незалежно від Лідії, срібні монети почали карбувати на грецькому острові Егіні. На ковадлі обов’язково вирізали зображення черепахи, тому що мешканці острова особливо шанували бога Аполлона, а черепаха була його священною твариною.
Спочатку монети перебували тільки в місцевому обігу. Адже для того щоб отримати визнання, монети повинні були мати на собі печатку особи чи організації, надійність яких не викликала б ані найменшого сумніву. Кожна держава карбувала власні монети з певними знаками або з ідеалізованими портретами своїх володарів. Так, неподалік від лиману, де розливається Дністер-річка, у старовину стояло місто Тіра, а в ньому чеканили свої монетки, на одному боці яких був напис «ТУКА», а на іншому — зображення риби, винограду, бика та інше. У Херсонесі чеканили власні монети — срібні та мідні з зображенням богині Діви, оленя, бика. А на монетці давнього міста Феодосія було написано «ФЕОДО».
Найвідомішою срібною монетою Стародавнього Риму був денарій. Він важив 4,5 грама. Денарій поступово витіснив з обігу монети інших країн, що потрапили під владу римлян. Пізніше назва «денарій» перейшла до французької монети — «деньє».
В арабів це слово перетворилося на «динар». Іноді монети називали просто — «срібник».
З давніх-давен на тій землі, де тепер лежить Україна, жили племена прадавніх слов’ян — анти і венеди. Римські купці, що брали в них мед, віск, хутро, шкіру, давали взамін срібні денарії. Ці блискучі кружальця з металу подобалися жінкам, які прикрашали ним свій одяг, а також робили з монеток намиста.
На Русі довгий час не було своїх монет. І тоді русичі вирішили для великих платежів пустити в діло зливки. Так в XI столітті з’являється київська гривня, у XII столітті — новгородська гривня, а потім чернігівська. У 1288 році волинський князь Володимир Васильович наказав ливарям перелити в гривні срібні посудини зі своєї скарбниці.
Гривні мали різну форму, різну вагу і зовсім не були схожі на монети — то були гривні-зливки. Вони важили від 160 до 205 грамів. Ними розраховувалися лише князі, бояри та купці, тобто багаті люди.
Обіг київських гривень поступово почав припинятися в XIII столітті, а новгородська гривня дожила до XV століття. У 1349 році польський король Казимир III захопив Галицьку і частину Волинської землі. На ринку з’явилися польські, чеські й різноманітні західноєвропейські монети. У XIII столітті в Новгороді увійшло у вжиток слово «рубель», яке поступово замінило назву гривень новгородських. У XV столітті рубель повністю витіснив з обігу гривню.
(374 сл.) (Із книги «Світ моєї України»)