Слово “філософія” давно увійшло до нашого буденного мовлення. Філософією зараз називають не тільки відповідну науку чи навчальну дисципліну, а й загальнотеоретичні засади та сукупність принципів будь-якої діяльності – наприклад: “філософія рекламної кампанії”, “філософія управління підприємством”, “моя життєва філософія” і т.п.
Таке вживання слова “філософія”, хоч і не відповідає тому значенню, яке вкладають в нього сьогодні професійні філософи, має певні підстави. З виникненням в Європі системи освіти і встановленням відповідної останньої системи наук, філософія набула статусу головної (і довгий час єдиної) теоретичної дисципліни, без оволодіння якою вважалось неможливим отримання вищої освіти взагалі. Тодішня філософія була наукою взагалі, вона включала в себе інші науки, і поділялась на такі розділи:
1. Раціональна філософія – логіка – наука про правильне мислення, яка вчила керувати діями розуму.
2. Моральна філософія – наука про правильні вчинки, яка поділялась на монастику, тобто етику – науку про управління діями окремої людини, економіку – науку про управління державою.
3. Натуральну філософію – науку про природу речей, що поділялась на фізику – науку про якісну природу матеріальних речей, математику – науку про кількісну природу матеріальних речей та метафізику – науку про нематеріальні речі.
До ХVІІІ століття європейські університети мали тільки три факультети та спеціальності, і, для того, щоб отримати диплом доктора теології, права чи медицини, потрібно було спочатку отримати диплом доктора філософії. З того часу кількість спеціальностей, які отримують випускники вищих учбових закладів значно зросла, від філософії відокремились ряд наук, проте чільне місце в системі теологічної підготовки у вищій і особливо університетській освіті зберігається за філософією. Сьогодні філософія, як навчальна дисципліна, покликана прищепити студентові ВУЗу:
а) здатність до проблематизації – вміння ставити питання, розглядати парадокси, альтернативи, протиріччя;
б) здатність давати визначення – переходити від семантичного до концептуального аналізу понять;
в) здатність формулювати, впорядковувати, послідовно продумувати свої думки.
Виконання філософією цих завдань витікає із методологічної функції філософії, яка полягає в тому, що вона не дає готових відповідей на запитання, які стоять перед людиною чи окремими науками, а дає зразки форм, способів, прийомів мислення, що дозволяють самостійно розв’язати ці питання.
Виходячи із значення, яке відіграє філософія як наука в житті та діяльності людини можна виділити, поруч із методологічною, такі її функції:
а) світоглядну – філософія дозволяє людині осмислити проблеми сенсу людського життя: чому і для чого живе людина? Яке її місце та призначення в світі? і т.п.
б) аксіологічну – філософія дозволяє людині осмислити природу та значення власних життєвих цінностей.