Архів позначки: «Думка тюремна»

ОБРАЗИ БОРЦІВ ЗА ВОЛЮ НАРОДУ В ПОЕЗІЇ П. ГРАБОВСЬКОГО

10 клас, Твори з української літератури, , , , ,

Боротьба за народне визволення і народне щастя — зміст усієї твор­чості П. А. Грабовського.

Я не літав в надзоряні країни,

А все державсь бездольної землі;

Боровся я за щастя для людини,

За світло в чорній млі.

Так характеризує сам поет своє покликання у вірші «Смієшся ти, але спи­татись треба.».

У поезії Грабовського оспівується борець-революціонер, якого не мо­жуть звернути з обраного шляху ніякі страждання і переслідування. Наче перегукуючись із словами Франкових каменярів, які знають, що щастя, за яке вони ведуть боротьбу, здобудуть тільки їхні нащадки, Грабовський у вірші «Думка тюремна» пише:

Перейдуть дні,— і трупи наші Попихач, лаючись, складе; Не все ж умре: гіркої чаші Удруге пити не впаде. .За в’язнем в’язень одстраждає, Але настане легший час,— І добрим словом спогадає Потомок вільний мертвих нас!

Яка світла й непохитна віра в майбутнє живе в серці героя Грабовського, в серці самого поета!

Образ революціонера не має у поета конкретно-індивідуальних рис. Навпаки, П. Грабовський прагне до створення образу узагальненого.

Мужній, стійкий характер революціонера змальовано в поезії «Справжні герої».

Справжні герої — це узагальнений образ борців, які безстрашно йшли в народ в ім’я майбутнього. Справжніми героями поет вважав не роман­тичних козаків, не псевдогероїв, яких часто прославляли за криваві спра­ви, а сучасників, людей, які своєю самовідданою працею борються за «бу­дуче Русі». Саме цим героям поет співає хвалу:

Перед тими я стану на коліна,

Героям тим подяку я зложу!

Ніби продовженням теми служіння народові є вірш «Уперед». Поет знаходить в собі сили, щоб перебороти тимчасове хворобливе, все те, що тисне на нього ззовні, і випростатись знову на весь зріст:

Уперед! Годі скніти рабами, Час кормигу гидливу знести!

Подібним пафосом пройнято і вірш Грабовського «Надія». Прого­лошуючи віру в перемогу народу, поет звертається до своїх сучасників зі словом надії. Грабовський вірив у те, що «побачать вбогі України діти будуче славетне, будуче прекрасне». Отже, образ позитивного героя, який змалювали його попередники, Грабовський підніс на вищий, но­вий щабель. Це змалювання революціонера як найпослідовнішого бор­ця за народне щастя. Особисті інтереси в таких людей підпорядковані громадським.

ПОЕТИЧНЕ ВИРАЖЕННЯ ОДВІЧНОГО ПРАГНЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ДО ВОЛІ В ПОЕЗІЇ П. ГРАБОВСЬКОГО

10 клас, Твори з української літератури,

Мало відміряла доля Павлу Грабовському, але за цей короткий час він зумів залишити виразний слід у духовній культурі рідного народу. Про що б не писав, які б теми не порушував, завжди його твори кликали сучасників на боротьбу проти кривди й несправедливості, захищали знедолених. У його поезіях виражені прагнення українського народу до волі, свободи, незалежності.

Пристрасним закликом «Уперед за край рідний та волю» розпочинаєть­ся вірш «Уперед», де знайшли вираження найсокровенніші сподівання, праг­нення побачити народ звільненим від важкої недолі.

Скиньмо владу катів-бузувірів,

Щоб людиною став чоловік!

У кожній строфі твору відчувається глибока віра в краще майбутнє. Автор звертається до тих, «хто не хоче конати» під владою «катів-бузувірів», закликає до бою святого, до повалення і знищення самодержавства:

Уперед до завзятого бою

За громадські та власні права.

У поезії П. Грабовського оспівується людина-борець, яку ніщо не може звернути з обраного шляху. Наче перегукуючись із словами Франкових каменярів, які знають, що щастя, за яке ведуть боротьбу, здобудуть тільки їхні нащадки, Грабовський у вірші «Думка тюремна» пише:

За в’язнем в’язень одстраждає,

Але настане легкий час,—

І добрим словом спогадає

Потомок вільний мертвих нас!

Світла і непохитна віра в майбутнє живе в серці поета, він вірить у повне соціальне і національне визволення трудового народу. Справжні борці не бояться мук і страждань, їх справа ніколи не загине, і прийде той час, пише поет, коли «окриють їх колись вінки немручі». Вірш «Справжні герої» сповнений оптимізму і віри в щасливе майбутнє.

Віру в перемогу народу Павло Грабовський проголошував і у вірші «Надія». Заклик не тікати «з лану битви» вселяв людям віру в перемогу світла над темрявою і надихав їх на боротьбу. Поет стверджував, що «по­бачать вбогі України діти славетне, будуче прекрасне». Поет вірить, що його закличне слово розбудить народ. Він візьме владу в свої руки, і прийде царство свободи.

Доля України завжди була трагічною і важкою, тож усім треба боро­тися за її волю, не жаліючи ні сил, ні здоров’я. У поезії «Прийде день ве­ликої відради» поет агітує:

Треба дбати за народну справу, Швидше всім прокинутись од сну,

Одігнать минувщину криваву, Наближать годиноньку ясну.

Бо тільки народ має силу, лиш він здатний змінити своє життя на кра­ще. Потрібно лише вірити і боротися. Свою впевненість у силі ук­раїнського народу Павло Грабовський висловив так:

Час настане для взаємин спільних, Зоря згоди заблищить у тьмі. Рівний всім, в сім’ї народів вільних Раб-народ забуде об ярмі.