Творче завдання: поміркувати, чи потрібно нині вив­чати основи красномовства.

Демосфен, відчувши в собі ораторські здібності, вирішив вийти на політичну арену.

Але тут йому не поталанило. Хоч від природи юнак і володів красномовством, та мав надто слабенький як для оратора го­лос і нечітку дикцію. До всього ж він ще й гаркавив, на трибуні тримався невпевнено, часом губився і знічувався. І Демосфен, не гаючи часу, зайнявся працею над самим собою. Щоб стати оратором, вирішив він, треба заново себе створити.

Усе зваживши й обміркувавши, Демосфен почав удосконалю­вати свою вимову, а постійними декламаціями тренував голос, одночасно працюючи і над стилем. Ходив на навчання до одно­го видатного оратора, той допомагав юнакові ставити голос. Роз­повідають, що Демосфен щодня йшов до моря і там, на березі, годинами декламував вірші, намагаючись звуками свого голосу заглушити шум прибережних хвиль. Уперта й постійна праця не­вдовзі почала давати наслідки: Демосфен уже вільніше й природ­ніше тримався на трибуні, слабенький від природи голос набирав сили, гаркавість зникла, дикція вирівнялась. Почав Демосфен із судових промов і так непомітно й несподівано втягнувся в бурхли­ве політичне життя Афін, до чого мав великий потяг ще з юнаць­ких літ. Володіючи несхибною впертістю, маючи від природи дар красномовця, Демосфен таки викував себе заново. До нього ора­тори натискували на риторичну декламацію, спрямовуючи основ­ну увагу на вживання фігур та плавну ритміку мови. Демосфен від цього відмовився, а натомість створив свій власний стиль про­мов — гнучкий, блискучий, що поєднував красномовство адвока­та з красномовством політичного діяча. Несподівані переходи від звичайних прозаїчний фраз до риторичних зворотів, особливо під час патетичних вигуків і звертань, створювали сильне враження на слухачів. Минуло небагато часу, і всі почали визнавати Демос-фена найблискучішим і найзмістовнішим оратором.

(256 сл.)                                                                             (В. Чемерис)