Богдан Хмельницький — гетьман України, видатний державний діяч і полководець. Хмельницький доклав багато зусиль для організації українського війська, встановлення дипломатичних зв’язків з іншими країнами, вів непримиренну боротьбу з польською шляхтою.
Про Богдана Хмельницького дуже багато написано у нашій літературі. Це один із найколоритніших образів в історії України, який зробив багато для того, щоб країна була вільною і сильною, бо у ті часи кримські татари забирали у полон багато українців. Більша частина України залежала від польських панів, і Хмельницький робив багато, щоб країна була незалежною. Народ дуже любив цього гетьмана й оспівав його подвиги у віршах, поемах. Важко знайти у літературі постать, про яку написано так багато. Про нього пишуть письменники, історики, бо ця людина зробила дуже багато, залишила значущий слід в історії.
Один із найвідоміших романів про Хмельницького — це роман Павла Загребельного «Я, Богдан». У цьому романі читач стає свідком того, як Хмельницький із рядового козака виріс до гетьмана, а народні маси стали вбачати в Богданові уособлення самих себе. Дуже багато важить у цьому рівнянні (Богдан — народ) потужно зображений інтелект, мегасвіт почувань і думок гетьмана. Це людина справді титанічного розуму й серця. Велич Богдана у тому, що він першим побачив свій народ в історичному контексті і водночас усвідомив себе вписаним у безсмертя народу. Своє покликання Богдан бачив не в тому, щоб тільки вигравати битви, а щоб «вигравати народну долю». «Стати отцем вольності не на мить, не на день, а на віки — ось над чим я думав тої червневої ночі…» — говорить Богдан у фіналі роману. У тих роздумах трапляються часові суперечливі крайнощі («Любив співати, хоч і знав, що співання є противенством мислення», «народ ніколи не знає, де його свобода. Доріг багато, а свобода одна»); художнє навантаження, що несуть вони, можна трактувати як спробу показати трудність, а часом і суперечливість шляхів, якими йдуть народи та їхні лідери до пізнання великих життєвих істин.
У думі «Хмельницький і Барабаш» розповідається про Хмельницького — виразника інтересів народу і Барабаша — виразника інтересів верхівки і середньої української шляхти, яка виступала проти визвольної війни і всіма засобами підтримувала феодальний лад польської держави.
Хмельницький — патріот своєї держави, він закликає «козакам козацькі порядки дати», «ляхів, мостивих панів, у пень рубати». Він на боці пригноблених народних мас і засуджує зрадницьку політику Барабаша, який продався польському королю Радиславу. Хмельницький намагається спочатку повернути Барабаша на свій бік. У Барабаша були королівські листи про надання козакам вольностей. Але ці листи він ховав і не хотів показувати козакам, намагаючись тримати їх у покорі. На заклик Богдана «козакам козацькі порядки давати, за віру християнську одностайно стати» Барабаш відповідає:
Нащо нам козакам козацькі порядки давати?
Чи не лучче нам із ляхами, Мостивими панами,
З упокоєм хліб-сіль по вік-вічний уживати?
Не погоджується Барабаш разом із Хмельницьким боротися проти польської шляхти. Тоді заради України, заради народу Хмельницький вирішує хитрістю забрати у Барабаша королівські листи і підняти козацтво на боротьбу з поневолювачами.
У романі Н. Рибака «Переяславська рада» головним образом є Богдан Хмельницький. Розв’язанню двох основних завдань присвятив великий гетьман своє життя — визволенню України від чужоземного ярма і об’єднанню України з Росією. Про це співається й у народній думі, що являє собою епіграф до твору:
Ой Хмельницький Богдане, гетьмане,
Добрий розум тобі достався,
Що короля і султана, і кримського хана
Ти відцурався
Та з Москвою навік об’єднався.
Зараз дехто докоряє Хмельницькому, що він зробив неправильно, уклавши угоду з Росією на Переяславській раді. Але Хмельницький вболівав серцем за долю України, дбав про те, щоб її не розшматували вороги, щоб шляхта польська не забрала у народу найсвятіше, що є у людини,— християнську віру.
В історії України постать Богдана Хмельницького невід’ємна від най-святіших прагнень українського народу до волі, щастя, справедливості. Саме з Богданом пов’язане становлення української держави, формування української нації. Його внесок в історію рідного народу полягає у визволенні придністровських земель від ярма польських магнатів, збереженні мови, культури, будівництві української держави.
Досвідчений воїн і дипломат, визначний державний діяч, один із найосвіченіших людей свого часу, Хмельницький належить до плеяди най-видатніших постатей історії всіх часів. Ніхто так, як він, не зумів відчути душу народу, його найпотаємніші прагнення і думи. І народ, який дуже любив його за це, увічнив його образ у своїх невмирущих думах і піснях:
Ой спасибі тобі, Хмелю, Й превелика шана, Що врятував Україну Від польського пана.
У своїй творчості народ залишив пам’ять про цю людину, і ще багато поколінь дізнаються про нього. Пам’ять про Хмельницького не вмре, поки живе український народ:
Полягла Богдана голова,
Та слава його козацька не вмре, не поляже
Про лицарство всякому розкаже.