Прагненням прискорити розвиток народного господарства була просякнута економічна політика, що проводилася в Україні під безпосереднім впливом квітневого (1985р.) Пленуму ЦК КПРС. Але чіткого плану, спрямованого на реалізацію цієї політики, вироблено так і не було. Так, у червні 1985р. була проведена Всесоюзна нарада з питань науково-технічного прогресу, вслід за якою пленум ЦК КП України прийняв постанову про заходи щодо прискорення науково-технічного прогресу в республіці.

У 1987р. почався бурхливий розвиток кооперативів у сфері послуг, громадського харчування, торгівлі. Проте до 1997 р становище з промисловими і продовольчими товарами у республіці погіршувалося. Необхідність поглиблення економічних перетворень ставала все очевиднішою. Спроби радикальної економічної реформи: встановлення контролю народу над господарським життям, «передачу економічної влади трудящим» шляхом радикальної економічної реформи. У 1990 р. боротьба навколо економічної реформи вкрай загострилася. Економічне становище в країні в цей час швидко погіршувалося. Це виявлялося у наростанні темпів інфляції, поглибленні дефіциту державного бюджету. Усе це в комплексі призвело до логічного результату: в 1990 р. вперше за багато років в СРСР скоротилися обсяги суспільного виробництва. Таким чином економічний застій попередніх десятиліть у другій половині 80-х років так і не змінився очікуваним прискоренням. У 1980-х роках економіка Радянського Союзу все більше набувала ознак кризового стану. Аналіз економічного розвитку України за останню чверть існування Радянського Союзу свідчить, що темпи приросту валового продукту, національного доходу і основних виробничих фондів мали загальну тенденцію до зниження. Економічний потенціал України у складі народногосподарського комплексу СРСР був доволі значний, найбільша увага приділялася розвитку в Україні сільського господарства і промисловості. Однак становище села помітно погіршилося. Будівництво, транспорт, торгівля і сфера послуг були менш розвинуті, порівняно із загальносоюзним рівнем.