Образ Соломії Крушельницької став уособленням справжньої жіночої вроди, великого таланту й рідкіс-ного голосу. Голосу, що вражав, полонив, бентежив… Який, одного разу почувши, уже неможливо було забути.
Соломія народилася 1872 року на Тернопільщині в сім’ї священика. Ще в дитинстві вона виявляла неаби-які музичні здібності. Дівчинка вчилася фати на фортепіано, співала в хорі. На позичені гроші батько відправив її навчатися до Львівської консерваторії, яку вона закінчила з відзнакою.
Соломія успішно дебютувала у Львівському оперному театрі. Італійська співачка Джемма Белінчіоні, яка гастролювала у Львові, помітила неабиякі вокальні здібності дівчини та запропонувала їй поїхати до Італії на прослуховування до фахівців. У Мілані Соломія брала уроки вокалу та розкрила широкі можливості свого голо-су.
Уже через рік Крушельницька співала провідні партії на кращих оперних сценах Італії. Тріумф, якого вона досягла в цій країні, відкрив перед нею двері театрів багатьох країн світу.
Співачка звикла постійно вдосконалюватися і не зупинялася на досягнутому. Невдовзі вона поїхала до Відня, щоб вивчити провідні партії в операх Вагнера. Це був ризикований крок: щойно досягши вершин у мис-тецтві бельканто, опановувати зовсім іншу манеру співу, пробувати себе в партіях, на яких не один співак утра-тив голос. Однак ризик виправдався, і Крушельницька стала найвидатнішою «вагнерівською примадонною» XX століття.
Її запрошували найпрестижніші театри, і скрізь був тріумф. Співаючи у Варшаві, Соломія щороку приїзди-ла на гастрольні вистави до Петербурга. Російська критика називала її «жінкою-Шаляпіним». Це була найвища оцінка. Співаючи в царському палаці, Крушельницька закінчила свій виступ так, як завжди робила в усіх країнах світу, — українськими піснями. І коли імператор запитав, що це за пісні і якою мовою вона їх співала, Соломія відповіла: «Це українські пісні, пісні мого народу».
Коли Крушельницькій було трохи за сорок, вона пішла зі сцени та присвятила себе тільки концертній дія-льності, виконуючи старовинні, класичні, сучасні й народні пісні. В Італії Крушельницька прожила понад сорок років, а після смерті свого чоловіка повернулася на батьківщину.
На жаль, життя в тогочасному Львові виявилось для співачки скрутним. Радянська влада відібрала львів-ський будинок Крушельницької, виділивши їй тільки квартиру. Але Соломія Амвросіївна доволі швидко ввійшла в мистецьке життя міста. Вона стала професором Львівської консерваторії імені Миколи Лисенка, влаштовувала концерти у філармонії…
Востаннє співачка вийшла на сцену в 1949 році і вкотре підкорила публіку надзвичайним голосом і арти-стизмом. Це був майстер-клас славетної Соломії. Мало хто знав, що вона вже була хвора на рак горла. Можна тільки здогадуватись, якою ціною давався їй спів…
Через два роки співачки не стало. Поховано Соломію Крушельницьку на Личаківському цвинтарі у Львові.