У романі В. Скотта яскраво і різносторонньо змальовані образи бла­городних і відважних лицарів — Айвенго та Річарда Левове Серце. Оби­два вони — доблесні воїни з гарячими серцями, завжди готові виступити на захист справедливості незалежно від того, хто потрапив у біду — бідний чи багатий, знатний дворянин чи безславний раб. Образ Короля Річарда у зображенні письменника дещо ідеалізований. Чорний Лицар, як його називають, очолює атаку на замок Фрон де Бефа. Його безстрашність і бойовий досвід викликають захоплення і повагу в усіх, хто спостерігає за ним у бою. За його наказом споруджують плавучий міст, по якому вої­ни перебираються через рів і захоплюють фортецю. Король на руках ви­носить з палаючого замку Айвенго, рятує Ровену і Седрика, він же при-мирює Айвенго з батьком.

Річарду Левове Серце притаманні веселість, життєрадісність, вели­кодушність, вірність у дружбі. Він воліє бути краще мандрівним лица­рем, ніж королем, тому оточуючим інколи доводиться нагадувати йому про обов’язок і відповідальність перед країною.

Айвенго — справжній лицар. Через любов і відданість прекрасній дамі він позбавлений спадку і змушений мандрувати, завойовуючи собі багат­ство і славу мечем та списом. Він перемагає на турнірі, хоча це йому ледь не коштувало життя, обирає королевою дня Ровену, наживши тим собі багато ворогів. Він відданий королю, підтримує його, хоче бачити свою країну без усобиць і війн.

Отже, в образах Айвенго та Річарда є багато спільного. Але, на мій погляд, Айвенго більш поетичний, романтичний. Він же і розсудливіший, далекоглядніший у політиці, розуміє, що Англії потрібен король — не хо­робрий мандрівний лицар, а сильна людина, яка змогла б подолати усо­биці, об’єднати країну і відновити хоч якусь соціальну справедливість.