Витрати формуються в процесі використання матеріальних і фінансових (грошових) ресурсів для досягнення певної мети діяльності підприємства (організації). Вони мають різну цільову спрямованість, але найбільш загальним і принциповим є поділ їх на інвестиційні та поточні (операційні) витрати, пов’язані з безпосереднім виконанням підприємством (організацією) своєї основної функції-виготовлення продукції (надання послуг).

Поточні витрати мають циклічний або безперер­вний характер. Перші повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (витрати на матеріали, заробітну плату виробничників, інструмент тощо), а другі здійсню­ються постійно і незалежно від виробництва (утримання приміщень, споруд, устаткування, управлінського персо­налу тощо).

Витрати майже завжди здійснюються в натураль­ній та грошовій формах. Планування й облік витрат чин­ників виробництва в натуральній формі (кількість, маса, об’єм, довжина тощо) мають важливе значення для організації діяль­ності підприємства. Проте для оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки лише вона виражає вартість продукції (послуг).

Заведено відрізняти витрати, які утворюють вартість продукції (послуг) у певному періоді, тобто спи­суються на неї (них), і реальні грошові виплати. Перші витрати пов’язані з виготовленням продукції (наданням по­слуг) незалежно від того, коли придбано відповідні матері­альні ресурси чи найнято робочу силу. Другі — це виплати за придбані чинники виробництва без урахування часу їхнього використання. Реальні грошові виплати обслуго­вують зовнішній оборот підприємства та оплату праці.

Собівартість продукції — це грошова форма вит­рат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використан­ня всіх ресурсів підприємства, а, отже, і рівень техніки, тех­нології та організації виробництва. Що ліпше працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ресур­си, успішніше вдосконалює техніку, технологію та організа­цію виробництва), то нижчою є собівартість продукції. Тому собівартість продукції є одним із важливих показників ефек­тивності виробництва, має безпосередній зв’язок з її ціною. Це виявляється в тім, що собівартість служить базою ціни товару і водночас обмежником для виробництва (ніхто не випускатиме продукцію, ринкова ціна якої є нижчою за її собівартість).

Для обчислення собівартості продукції (послуг) важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включають.