інші. Задумом М. Губко було укласти антологію американської поезії. Серед американських поетів у перекладному доробку поетеси — вірш Лонґфелло “Псалом життя” (збірка “Так навесні ридає талий сніг”, 1936; “Всесвіт”, №1, 1997).

Поезія американського поета зацікавила і В. Кикотя — військового перекладача у країнах Африки, викладача у вузах Черкас. Для перекладу він вибрав дві поезії — “Стріла і пісні” та “Псалом життя” і помістив у книзі “Промені самотності” (1998) поряд з англійським варіантом.

У колі інтерпретаторів поезії Лонґфелло й поет, багаторічний політв’язень І. Коваленко. У його поетичній збірці “Джерело” (1999) знаходимо переклад “Стріли і пісні”, виконаний на Уралі під час ув’язнення. Він виявив високу трансляторську майстерність, максимально близько підійшов до першотвору, зберіг синтаксичну ідентичність двох перших строф, денотативне та конотативне значення лексем. Це одна з найкращих, на нашу думку, інтерпретацій “Стріли і пісні”. Слід віддати належне і Н. Забілі, для якої характерне тонке проникнення у поетичну тканину першотвору, легкість і невимушеність вислову, відтворення смислових і ритмомелодійних особливостей.

Н. Пасічник, перекладацький досвід якої охоплює 11 мов і лише з англійської 27 авторів, знайомить нас із перекладом поезії Лонґфелло “Стріла і пісня” та “Псалом життя”. Перша з них опублікована в авторській збірці “Вибране” (2003), а друга має лише електронний вигляд.

Таке широке коло перекладачів лірики американського класика в Україні свідчить про обізнаність українських літераторів із творчістю Г. Лонґфелло, його популярність, яка й досі не зникає. Зростання кількості тлумачів поезії Лонґфелло за останні десятиріччя підтверджує думку про актуальність його поезії. Характерно, що спочатку для перекладу вибиралися твори, ідейне спрямування яких було співзвучне демократичним ідеям української та російської культур. Для прикладу проведемо паралель: “Пісні про рабство” Лонґфелло та “На панщині пшеницю жала” Т. Шевченка, “В полном разгаре страда деревенская” М. Некра-сова. Українських перекладачів приваблювали аболіціоністський пафос поезії Лонґфелло, волелюбні настрої, любов до простого народу, краса природи індіанського краю (М. Павлик, П. Грабовський, пізніше М. Гаско, М. Пилинський, В. Мисик, С. Голованівський). Тому існує кілька версій перекладу поезій циклу, які засуджують невільницьке становище рабів. Неперекла-деним у ньому залишається лише “Квартеронка”.

Згодом до літературного обігу залучаються й інші поезії, в яких постає філософське осмислення глибинної простоти, непересічність вічних цінностей (”Псалом життя”, “Маяк”, “Незроблене”). Перекладачів цікавлять твори, співзвучні їм як поетам, де йдеться про долю митця (”Стріла і