Право на захист являє собою суб’єктивне цивільне право певної особи, тобто вид і міру її можливої(дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Способи захисту цивільних прав особи: визнання права; відновлення становища, яке існувало до моменту порушення права, та припинення дій, що порушували права; присудження до виконання обов’язку в натурі; припинення або зміну правовідношення; компенсацію моральної шкоди; стягнення з правопорушника збитків, а у випадках, передбачених законом чи договором, – неустойки(штрафу, пені); інші способи. Крім спеціальних засобів захисту прав особи, цивільне право допускає виняткові засоби, до яких належать необхідна оборона і крайня необхідність. Необхідна охорона є вчиненням певних дій з метою захисту інтересів чи прав особи, яка захищається, або іншої особи, інтересів суспільства або держави від суспільно-небезпечного посягання способом завдання шкоди тому, хто посягає, якщо такі дії зумовлені потребою негайного відвернення та припинення посягання. Крайня необхідність – збіг обставин, що змушує особу вчинити одне правопорушення з метою запобігання більшому правопорушенню.