За легендою, 1720 року в англійському порту з’явилася шхуна, яка привезла таємничий вантаж з далекої України — золоті карбованці зі скарбниці війська Запорізького, які, згідно із заповітом гетьмана Павла Полубо-тка, поклали в банк на збереження. Гроші мали бути повернені Україні тоді, коли вона стане самостійною дер-жавою. За підрахунками фінансистів, до сьогодні та сума, обростаючи щороку відсотками, зросла більш ніж у тисячу разів.
Ця історія хвилювала представників різних поколінь. 1907 року в Одесі зібралися всі, хто вважав себе спадкоємцями Полуботка, й довго вирішували, як одержати гроші славетного родича. У наші дні казначейство Англії повідомило, що документів про вклад Павла Полуботка в архівах не виявлено. Отже, донині та історія залишається нерозгаданою загадкою.
А хто ж такий Павло Полуботок? Колись це ім’я в Україні було добре знаним та шанованим. Адже гетьман був справжнім патріотом свого народу.
Тяжкі часи прийшли в Україну після Полтавської битви. У жахливих руїнах лежав квітучий колись Батурин. Козаків гнали на будівельні роботи Ладозького й Волго-Донського каналів, і вони мерли там з голоду та від тяжкої праці. Ставали кріпаками селяни й учорашні вільні козаки. Полковниками за наказом Петра І на-становлялися російські вельможі, які жорстоко утискували козацтво, запускали руки до козацької казни. Росій-ський цар остаточно перетворив Україну на свою колонію, зробивши зовсім безправними її мешканців.
Після смерті Івана Скоропадського обов’язки гетьмана тимчасово виконував ціанований серед козацтва чернігівський полковник Павло Полуботок. Його предки брали участь у багатьох козацьких походах, а батько був переяславським полковником. Павло Полуботок вирізнявся освіченістю, знав іноземні мови, замолоду учився в Києво-Могилянській академії. А ще мав гордий і незалежний характер.
Петро Полуботок рішуче відстоював перед Петром І козацькі привілеї та захищав селянство. Російські ве-льможі — шпигуни почали плести проти Полуботка інтриги. Посипалися доноси, нібито він продовжує справу Івана Мазепи. На нього й кількох старшин за брехливими свідченнями таємно завели судову справу.
Якось Полуботок приїхав до Петербурга з документами, у яких ішлося про кривди українського народу від російських вельмож. Це остаточно розлютило Петра І, і він наказав кинути гетьмана до в’язниці. Через кілька місяців слідства гордий український лицар помер від тортур. Україна втратила в його особі ще одного славного сина, який не видав таємниці військового скарбу Січі, а перед смертю кинув в обличчя вінценосному катові звинувачення в злочинах проти українського народу.