В підприємницькій діяльності виникає необхідність в оцінці нематеріальних активів. До обставин, які зумовлюють необхідність оцінки вартості нематеріальних активів, відносяться :
- приватизація або відчуження державою нематеріальних активів ,
- включення об”єктів інтелектуальної власності в статутний фонд,
- визначення частки майна у статутному фонді за реструктуризації підприємств,
- оцінка та переоцінка нематеріальних активів з метою повного обліку всіх активів підприємства,
- придбання прав на об”єкти інтелектуальної власності,
- здійснення фінансової звітності підприємства,
- оцінка вартості застави під отримання кредиту,
- визначення збитків від порушення прав на об”єкти інтелектуальної власності,
- організація франзайзингу.
Оцінка вартості нематеріальних активів включає в себе етапи :
- обстеженння нематеріальних активів,
- правова експертиза,
- вибір відповідного методу оцінки вартості,
- формування інформаційної бази для проведення оцінки,
- розрахунки вартості нематеріальних активів,
- підготовка звіту про оцінку.
Відповідно до міжнародних стандартів оцінки вартості нематеріальних активів використовують три підходи : витратний, прибутковий, ринковий., які мають свої конкретні методи оцінки вартості, що представлені на мал. 2.
Витратний підхід полягає у розрахунку витрат на відтворення нематеріальних активів.
Прибутковий / дохідний/ підхід полягає в тому, що вартість об”єкта може бути визначена як його здатність давати прибуток у майбутньому.
Ринковий підхід до оцінки вартості нематеріальних активів реалізується за допомогою методу порівняльного аналізу продажу та методу звільнення від роялті.
Метод початкових витрат – вартість нематеріальних активів визначається за бухгалтерською звітністю підприємства за кілька останніх років.
Метод вартості заміщення – максимальна вартість певного нематеріального активу визначається мінімальною ціною, яку необхідно заплатити за придбання активу аналогічної корисності або аналогічної споживчої вартості.
Метод відновної вартості – відновна вартість визначається як сума витрат, необхідних для створення нової точної копії оцінюваного активу.
Метод капіталізації прибутків – виявляються джерела та розміри чистого прибутку, визначається ставка капіталізації чистого прибутку, розраховується вартість активу діленням чистого прибутку на ставку капіталізації.
Метод дисконтування майбутніх грошових потоків – оцінюються майбутні грошові потоки / чистий прибуток від використання об”єкта інтелектуальної власності і величина амортизації цього об”єкта/, визначається ставка дисконтування, розраховується сумарна поточна вартість майбутніх прибутків, додавання до отриманого результату вартості об”єкта інтелектуальної власності / приведеної до поточного періоду/.
Метод порівняльного аналізу продажу – порівняння об”єкта інтелектуальної власності, що оцінюється, з вартістю аналогічних об”єктів, які були реалізовані на ринку.
Метод звільнення від роялті – полягає у припущенні, що інтелектуальна власність підприємству не належить, і тоді підприємство мало б виплачувати частину виручку у вигляді винагороди / роялті/ власнику інтелектуальної власності, яку насправді залишає собі. Ця винагорода і є додатковим прибутком, який створюється нематеріальним активом, і являється ринковою вартістю оцінюваного активу.
Нематеріальні активи підлягають амортизації. Норму амортизації встановлює підприємство залежно від строку використання виду нематеріального активу / стосовно активів,для яких неможливо встановити період використання, норма амортизації приймається 10 років або 10%/.