Наголос — це виділення одного зі складів слова або цілого слова в реченні за допомогою посилення їх вимови.
Виділяють декілька типів наголосів.
| Словесний | виділення одного зі складів слова (наголошений склад). У складному слові може бути більше, ніж один, наголосів — основний, який називається головним, і другорядні, які називаються побічними | 6/сінь
ма/т е/ма/т и/ка о/ди/над/цять зем/ле/чер/ пал/ка трид/ця/т й/се/мй/т й/ся/чний |
| Логічний | виділення у висловленні важливого за значенням слова, яке на письмі може позначатися додатковими засобами (великими літерами, знаком оклику, взяттям у дужки тощо) | Хочу ще раз відмежуватись од Івана, аби й мене не звинуватили в його нетолерантності (слово яке!) до людей, особливо до тих, що й зараз посідають значні посади (В. Дрозд). |
| Фразовий | виділення звичайно останнього слова фрази (частини висловлення чи висловлення в цілому), завдяки чому вона набуває внутрішньої цілісності й завершеності | Треба навчитися вчитися щодня. |
| Емфатичний | виділення слова за рахунок надання йому емоційного забарвлення, іцо виявляється в подовженій вимові голосних або приголосних звуків, розірваному вимовлянні слів, а на письмі звичайно подається у вигляді написання слів чи букв на позначення відповідних звуків через дефіс | Марія хлипала: — Ма-мо! Де ма-ма?.. Де з мама? (У. Самчук). |
2.4.1. Словесний наголос
Словесний наголос в українській мові є:
| динамічний (або силовий) | вільний | рухомий |
| наголошений склад вимовляється з більшою силою голосу та триваліше, порівняно з ненаголошеними | наголошеними в різних словах можуть бути різні склади, на відміну, наприклад, від мов, які мають сталий наголошений склад (чеська — перший, польська — передостанній, французька — останній) | наголошеними можуть бути різні склади у формах того самого слова |
| ка/зка, пря/но/щі, молоко, легенько | пар/та, пар/тнер, мо/ло/чар/ство | директор — директори |
Звичайно українські слова мають один основний наголос, однак деякі можуть мати варіанти наголошення, наприклад: апостроф, байдуже, весняний, вугільний, доповідач, допоміжний, завжди, картопляний, корисний, користувач, мабуть, мандрівний, морквяний, наглядач, пам’ятки, первісний, помилка, простий, сивіти, старіти, також, черствіти, ясний тощо. Такі випадки наголошування слід запам’ятовувати.
Подібні варіанти зафіксовані в словниках.
2.4.2. Смислорозрізнювальна функція наголосів
Наголоси можуть виконувати смислорозрізнювальну роль. Словесний наголос часто виступає засобом розрізнення значень:
| лексичних | граматичних |
| замок (механізм) / замок (будівля) терен (рослина) / терен (територія) атлас (мапа) / атлас (тканина) | стіни (мн„ Н. в.) / стіни (одн., Р. в.)
зсипати (недок. вид) / зсипати (док. вид) синів (іменник, мн., Р.в.) / сйнів (прикметник, Н.в.) |
Емфатичний наголос часто вказує на закладені в слова різноманітні додаткові смисли, які має зрозуміти співрозмовник, пор.: Тепе-е-ер послу-у-ухайте, я ропові-і-ім вам про Теха-а-ас / Я розпові-і-м вам про теха-а-аське радіо-о-о-о… (С. Жадан) — Тепер послухайте, я розповім вам про Техас. Я розповім вам про техаське радіо.
Під впливом близьких мов, зокрема російської, мовці часто неправильно наголошують українські слова.
Порівняйте: беремо / берем, близький / близький, блідий / бледный, вільха / ольха, дрова / дрова, колесо / колесо, кухонний / кухонный, ненавидіти / ненавидеть, новйй / новый, одинадцять / одиннадцать, олень / олень, оптовий / оптовый, перепис / перепись, приятель / приятель, середина / середина, спина / спина, товпитися / толпиться, фартух / фартук.