композиції візерунків) та ін. в основу закладено математичний зміст. Зміст цього курсу може існувати також автономно у педагогічному процесі дошкільного закладу, як гурткова робота для дітей старших вікових груп. Вимоги, які ставились до знань – опірні знання і логіка їх синтезу на основі міждисциплінарної інтеграції.
Розглянемо ще один варіант міждисциплінарної інтеграції. Виходячи з реально існуючої предметності знань, можна в один навчальний предмет поетапно “інтегрувати” конче потрібні в загальному та конкретних випадках елементи знань та вмінь інших предметів. Таким предметом ми знову візьмем математику, оскільки головним компонентом навчального предмету “математика” є предметні наукові знання, де виражено всі структурні елементи науки – від поняття до теорії. За такого підходу базовий навчальний предмет міститься в центрі, а навколо нього наростають концентричні кола наближень різного порядку. В ці наближення входять окремі дисципліни, елементи знань окремих предметів чи групи предметів. Нульове наближення описує внутріпредметні зв’язки математики, ту її логічну структуру як навчального предмета (а таких структур може бути кілька), яка є оптимальною для вивчення в даному типі закладів. Перше наближення включає математичне забезпечення курсу (на різних рівнях глибини вивчення), друге стосується світоглядно-історичних аспектів математики. Воно може служити своєрідним “виправданням” вивчення математики, як елемента загальної культури кожної людини. Наступне наближення формує уявлення про математику як частину природних наук, далі наближення для дошкільників, і насамкінець, прикладне (виробниче) наближення для певних груп професій).
Ці загальні підходи конкретизує метод, який можна умовно назвати методом конічного (конусного) інтегрування.
Базовий предмет уявляється як вертикальна серцевина, складена з коаксіальних циліндрів (різні рівні та зв’язки всередині самої математики). Навколо нього з центрами на осі цього циліндра – конуси з різними кутами при вершині, які відображають згадані вище наближення (тобто елементи для “інтегрування” в зміст курсу математики знань та елементів дій інших галузей знань чи наук). Між конусами існують суттєві для них внутрізв’язки (по поверхні) та важливі для математики горизонтальні зв’язки (між окремими конусами та між математикою і кожним з конусів). Конуси можуть рухатися вздовж циліндра, накладатися. Звичайно, побудова конусного інтегрування можлива й на основі інших навчальних предметів, проте місце математики тут особливе.
Таким чином, міждисциплінарні зв’язки в навчанні на сучасному етапі відображають інтегративні тенденції науки і практики. Вони підвищують науковий рівень навчання, сприяють розвитку у дітей діалектичного й системного мислення, гнучкості розуму, вмінь переносити й узагальнювати знання з різних наук і предметів. Без цих інтелектуальних здібностей неможливе творче ставлення до праці, розв’язання на практиці сучасних складних завдань, що вимагають синтезу знань з різних наукових і предметних галузей.
Міждисциплінарні зв’язки є умовою наукової організації навчально-виховного процесу як цілеспрямованої системи, виступають як засіб комплексного підходу до навчання й посилення його єдності з вихованням.

Розділ ІІ.
Інтегровані заняття
як засіб розвитку особистості в дошкільному закладі

ІІ.1. Характеристика інтегрованих занять
Особливістю сучасних знань є їх інтеграція. У дітей досить рано з’являється свій “образ світу”. При всій недосконалості він має суттєву характеристику – цілісність сприймання довкілля. Зі вступом до дитячого садка ця цілісність, на жаль, починає руйнуватись через “суворі кордони” між окремими розділами програми або предметним викладанням “вузькими” спеціалістами (викладач образотворчого мистецтва не має уявлень щодо того, чим займалися діти на попередньому занятті). Тому знання, які одержують діти, мало пов’язані між собою (на занятті з малювання дошколята малюють “Дівчинку в зимовому пальті”, а на аплікації – викладають “Качечку”).
Якісно новий рівень синтезу знань дітей – це інтегровані заняття, інтегровані курси, які об’єднують навколо певного заняття чи теми різнорідні знання. Синтез цих знань дозволяє досягти різнобічного розгляду об’єкта, показати взаємозв’язок явищ, інтенсивно формувати у дитини розумові операції аналізу, порівняння, узагальнення тощо. Особливо це важливо для розвитку світоглядних, людинознавчих, екологічних, комунікативних умінь, понять.
Інтегровані заняття – найбільше поширені у практиці роботи дошкільних закладів освіти. Проте й непорозумінь і плутанини щодо визначення цього виду заняття – забагато.
З’ясуємо, що “інтеграція” – від лат. integratio – відновлення; integer – суцільний.
Термін “інтеграція” в первісному значенні був пов’язаний із відновленням повноти, з об’єднанням у цілісність розрізнених елементів. Саме у значенні певної сторони процесу розвитку, як підвищення рівня організованості і цілісності системи дошкільної освіти, ми й будемо вживати термін “інтеграція”. Звернемо увагу саме на процесуальний характер інтеграції, яку не можна зводити лише до певного результату (інтегрованості), до стану упорядкованого функціонування частин цілого. Адже всі елементи, зокрема, можуть нормально функціонувати, навіть забезпечувати цілісність системи, але не забезпечувати якість.
Отже, під інтеграцією ми розуміємо процес та результат поєднання окремих елементів навчання та виховання в єдину цілісну систему з метою одержання якісно нового результату дошкільної освіти [ ].
Інтегрований освітній процес повинен конструюватися за принципами:
– доступності;
– науковості;
– послідовності;
– системності;
– цілісності;
– логічності;
– вертикального тематизму.
Природно, що можна виділити і “принцип інтеграції”, який використовується науковцями як для побудови змісту, так і для розробки методики та технологій навчання і виховання. Цей принцип тісно пов’язаний із принципом розливального навчання. Зазначимо, що однією з необхідних умов розливального навчання є його зміст, який будується шляхом сходження від абстрактного до конкретного. Але, щоб узагальнити зміст, дати його у цілісному вигляді, потрібно зінтегрувати матеріал навколо якоїсь основної ідеї, проблеми. Це допоможе дати дітям дошкільного віку спочатку загальне, цілісне уявлення про проблему, а потім її конкретизувати, уточнити, поглибити. Такий підхід відповідає і віковим особливостям дошколят.
Саме знаходження психологічних і методичних засад інтеграції різних видів діяльності дитини, які збагачують її пізнавальний розвиток у взаємозв’язку з емоційним – є стрижневою проблемою сучасної дошкільної дидактики, яка намагається реалізувати принцип від загального до конкретного. В межах цього підходу досить важливою виступає “циклічність” пропонованого дитині змісту. Інтегративно-тематичний підхід забезпечує як змістовний, методичний, так і організаційний бік процесу навчання дітей дошкільного віку.
Якщо за одиницю процесу навчання береться не саме заняття (“інтегроване”), а навчальна тема, цикл, розділ, блок – (можлива інша назва, це – не суттєво) освітньої програми, тоді головним буде – ідея навчального компонента, тобто такі положення (поняття, закономірності, причинно-наслідкові зв’язки тощо), які відбивають сутність запропонованого матеріалу, формують у дитини розуміння внутрішньої єдності та органічної цілісності довкілля.
Тобто врахування у практиці роботи принципу інтеграції дозволить здійснювати гуманно особистісний підхід до розуміння цілісної природи психіки дитини і те, що дитина сприймає світ цілісно, і відповідно до цього повинні будуватися (і плануватися) види діяльності.
Провідні ідеї освітнього компонента виконують функцію зв’язку щодо змісту запропонованого дитині матеріалу, тобто виступають “стрижнем”, “віссю” цього змісту, навкруги якого і відбувається концентрація навчального матеріалу. Завдяки використанню принципу інтеграції провідні ідеї мовби “зшивають” вузли знань (освітній компонент) у єдину цілісну систему розуміння дитиною довкілля.
Інтегрованим є таке заняття, яке має за мету синтез змісту (способів пізнання) з декількох тем, розділів програми або видів