До нетрадиційних методів викладання можна зарахувати проведення “круглого столу”. Відомо, що вперше про “круглий стіл” було згадано в середині ХІІ ст. у творі англо-нормандського трубадура Васа: “збираючись навколо нього, рицарі короля Артура розповідали про свої подвиги та пригоди. Круглий стіл – символ рівності, за ним немає перших чи останніх місць” [117, с. 279]. Англійський король Артур сидів за “круглим столом” разом зі своїми рицарями. Він також мав право голосу, як і його рицарі. Іншими словами, “круглий стіл” забезпечував рівність не тільки згідно із становищем, але й рівність при голосуванні.

Сама ідея “круглого столу”, де всі мають однакові права, дає змогу на рівних проводити діалоги-дискусії за участю різних людей: студентів, асистентів, викладачів, доцентів, професорів, адміністрації вузів, представників ЗМІ, священиків, державних службовців, представників органів самоврядування регіонів або інших осіб. Усі вони сидять за “круглим столом”, де ніхто не скривджений місцем розташування, ніхто не встає, коли говорить, і відбувається дивний за відвертістю обмін думками з якоїсь проблеми.

З навчальною метою для “круглого столу” обирається одне проблемне питання, досліджуване навчальною дисципліною. Дається час не тільки студентам, але й усім учасникам “круглого столу” для підготовки. Висловлювані судження особами, які беруть участь у роботі “круглого столу”, дають можливість з різних поглядів розкрити обговорювану проблему. Неоднаковий статус особистостей, які беруть участь у такому діалозі-дискусії, дає можливість з різних позицій оцінити обговорюване питання. Виходить цікаво, жваво, незвичайно і повчально. Використання цієї форми є особливо прийнятним замість останнього підсумкового семінару, але може бути використане й усередині семінару з будь-якої дискусійної проблеми [93; 94; 95; 96; 97].