У зв’язку із введенням на Наддніпрянщині України політики НЕПУ яка дозволяла різні види форм власності почав розвиватись кооперативний рух – тобто почали з’являтися добровільні об’єднання людей які на пайових засадах спільно займалися певним видом господарської діяльності (с/г і та у промисловості) Цей рух спричинив потужне зростання рівня економіки адже люди які працювали у кооперативах тепер мали-стимул-до праці бо працювали на себе Крім того якість і кількість виробленої продукції були взаємно-пропорційними.

Кооперативний рух на західноукраїнських землях також мав місце. Це пов’язано з тим що влада в більшості випадків сприяла йому Кооперація – це була безумовно одна з ключових особливостей цього періоду але у зв’язку приходу до влади в СРСР Сталіна вона почала занепадати а згодом і зовсім зникала внаслідок тотального розкуркулення заможних селян а також репресій Слід також зазначити що кооператив був попередником колгоспу проте має суттєві відмінності із ним.

У 1920-ті рр. кооперування здійснювалося досить успішно. Подальше втілення ідеї кооперації дістали в рішеннях ХV з’їзду ВКП(б) і в першому п’ятирічному плані, затвердженому на весні 1929. Це давало можливість зробити вирішальний крок у здійсненні Ленінського кооп. плану. Проте у 1928 р у зв’язку із хлібозаготівельною кризою під тиском Сталіна було прийняте рішення посилити роль колгоспів і радгоспів, і надалі було порушено добровільну основу розвитку кооперації. Ця заборона мала негативні економічні і соц.-політ. наслідки. Ідеї ленінського кооп. Плану були спотворені. Відтак в УСРР суть кооперації було обмежено самим лише терміном «колгосп» й здійсненням політики насильницької колективізації. В розвитку економіки зх.-укр. земель важливе значення мав кооперативний рух. Важливим чинником у зростанні ролі кооперативів стали ветерани укр. армії, що вступали до них. Кожен організований кооператив, кожен гріш, що клався до укр. , а не польської кишені, вони вважали за удар по польському ворогові, ще одним кроком до незалежності. Кооперативи швидко утворили розгалужену мережу. У міжвоєнний час кооперативи об’єднували переважно сільських споживачів і торгівельні орг-ї і регулювали ціни на сг продукти та готові вироби. Кількість кооперативів у Сх. Галичині різко зросла. Польський уряд перешкоджав розвитку кооперативного руху Галичини. Але попри всі труднощі кооперативний рух прискорював суспільну мобілізацію та національну інтеграцію серед укр. Галичини і свідчив про їхнє прагнення опікуватися власними справами.