У світовій та українській літературі нам відомо безліч прикладів, коли письмен^ ники всебічно змальовували сучасне їм суспільство, з усіма його вадами та позитивними рисами. Письменство завше гостро реагувало на події, що відбувалися з його народом, змальовуючи їх у своїх романах, повістях, оповіданнях та поемах. Оноре де Бальзак – видатний французький письменник XIX століття. Протяв гом свого життя він намагався здійснити по-справжньому фундаментальний та геніальний творчий задум – написати цикл романів під загальною назвою «Людська комедія», у якому прагнув зобразити французьке суспільство, створюючи яскраві та оригінальні, проте характерні для епохи образи-типи. «Гобсек» – повість, що об’єднувалася з «Людською комедією» спільним заі думом. У XIX столітті у політичному та суспільному житті Франції відбувалися значні зміни та перетворення. Внаслідок революційних подій у суспільстві запанував хаос, опосередковано правити суспільством почали зовсім не ті «образи-типи», яких усі очікували. Гобсек – реалістичний образ, один з характерних типів тієї епохи.

Гобсек – лихвар, який заробив на своїй справі мільйони. Це самотня людина, яка, однак, свідомо не прагне товариства. Гобсек бере надзвичайно високі їй котки зі своїх клієнтів, користуючись їхнім скрутним становищем, фактично розорює їх. Він не вірить у людську чесність, порядність, у любов та дружбу. Це їй і тільки характеризує Гобсека як черству та безсердечну людину, скільки характеризує суспільну ситуацію. То була епоха зневіри у кращих людських якос-іч, у нормальних людських стосунках, побудованих на довірі та повазі. Світ та суспільство уявлялись багатьом тогочасним французам як великий механізм, яким гроші та влада. Цікаво, що образи повісті «Гобсек» не є одноплановими. Гвк само не були однозначними сучасники Бальзака: багато хто з них мав неабиякий аналітичний розум, вмів мислити самостійно, був непересічною особистістю. Проте великий механізм, машину, якою керує золото, було запущено, і вона часто Перетирала у своїх жорнах долі людей або й долі цілих родин.

У своїй повісті Бальзак протестує проти такого стану суспільства та держави. Письменник справедливо вважає його хибним, неприродним, нездоровим. Зображуючи хижих до грошей, бездушних людей, Бальзак наголошує, що на таких Іесадах не можна будувати ані стосунки з людьми, ані соціум, ані державу. Створюючи реалістичні образи, Оноре де Бальзак утверджує ідею заперечення ненормального устрою суспільства, яке породжує таких, як Гобсек, та ідею вториннос-и грошей і влади, які, безумовно, мають відступати перед одвічними цінностями людства – коханням, порядністю, благородством, безкорисливою взаємопідтримкою.
Ø Мають відступати… але, на жаль, не завжди відступають.

Звісно, ситуація у нашій країні зовсім не подібна до ситуації у Франції часів Опоре де Бальзака. Проте я вважаю, що ідеї, висловлені у творах видатного письменника, є вічними та актуальними і для нашого суспільства. Читаючи про Францію XIX століття, ми маємо замислюватися над власною долею та долею нашої рідної держави.

Мені надзвичайно сподобалися образи, змальовані Оноре де Бальзаком у його повісті «Гобсек». Ні, звісно, мені не до вподоби лихвар Гобсек, що розорює своїх і центів, користуючись їхньою фінансовою неспроможністю… Мене зачарувала та манера, у якій геніальний французький прозаїк Бальзак змальовує своїх персонажів. Я думаю, що такого ефекту реалістичності Бальзак досягає за допомогою багатьох прийомів, найголовнішим з яких, на мою думку, є багатоплановість його персонажів. Вони не мають однієї домінуючої риси, яка й зумовлює усю їхню поведінку вчинки, думки (так, як було в літературі класицизму). У душах персонажів відбуваються складні психологічні процеси, вони є носіями різних, часто суперечливих якостей.

ГОЛОВНИЙ персонаж повісті – лихвар Гобсек, який дере зі своїх клієнтів шалені відсотки, він самотня та замкнена у собі людина, що нікого не любить та, здаться, не має у цьому потреби. Проте це образ зовсім не однозначний, тим більше не однозначно негативний. Юрист Дервіль, від особи якого ведеться оповідь, каже про Гобсека так: «У ньому живуть дві істоти: скнара та філософ, підла істота та велична». Мені здається, така характеристика Гобсека влучна та дуже доречна. Гобсек – типовий представник своєї епохи (власне, задумом Бальзака було створення якнайбільш реалістичної картини сучасного йому суспільства). Тож не слід забувати, що багато в чому, як представника епохи, риси Гобсека зумовлені цією епохою, сформовані нею та, можна сказати, породжені. Ніхто, певно, не буде сперечатися, що Гобсек – дуже суха, черства людина. Але ж кожного дня він бачить усю аморальність та розпусту так званого «вищого світу», всі огидні та нелюдські риси вдачі осіб; які мали б бути найкращими, елітою, душею та інтелектом суспільства. Я ставлю собі питання: чи вижив би Гобсек, якби мав чуйне Ш невинне серце? Думаю, ні. Але ж мав вижити! Бо кожна людина, хоче того чи ні, прилаштовується до тих, хто її оточує. Гобсек не вірить у щирі людські стосунки, у чесність та безкорисливість. Чи може він вірити у це, стикаючись щодня з такими вчинками, які не дають жодних підстав для віри не тільки в людей, але в життм взагалі? Думаю, ні. До того ж аналітичний розум Гобсека, його здатність до оцінки ситуації, до філософських міркувань гідні поваги, якщо не захоплення.

Я у жодному разі не виправдовую Гобсека у його хижості і жорстокості, але думаю, що людину багато в чому формує суспільство, у якому вона живе. Особистість повинна мати свою точку зору, не опускаючись до загального рівня, не і деградуючи тільки через те, що всі такі. Так, сильна особистість має подати протест. Чи не було віддалення Гобсека від суспільства його протестом? Він не стан повноправним членом того суспільства, в якому розважаються, плетучи інтриги з і усіма проти всіх, потопають у розкошах, розпусті, аморальності. Чому так? Чере.ч свій вік? Думаю, не тільки. Певно, це і був своєрідний протест Гобсека…

Як на мене, образ Гобсека потребує багатоаспектного, глибокого осмислення. Це не той образ, який був спеціально створений як уособлення певної риси. Для мене Гобсек – жива людина, настільки багатогранна та складна, що будь-які категоричні судження про його «позитивність» або «негативність» видаються мені недоречними та необгрунтованими. Гобсек – надзвичайно реалістичний образ, це повноцінна особистість, нехай і не надто приваблива. Я не впевнена, що можна зрозуміти Гобсека до кінця, але спробувати варто…