В українській міфології Доля (Талан) — це начало досить позитивне. Кожна людина нерозривно пов’язана зі своєю Долею. «Своєї долі й конем не об’їдеш» — так мовить прислів’я. Однак, на відміну від грецького Фатуму, волю якого змінити не можуть навіть боги, Доля зовсім не така невблаганна. Утім, вона й не така безтурботна та непередбачувана, як римська Фортуна.

Образ Долі ввібрав риси українських селянок, від яких вона мало відрізнялася навіть портретно, хоч іноді могла ставати цілком схожою на опікувану нею людину або набувати вигляду незна-йомця-панича. Проте в будь-якому образі активна, працьовита Доля вбрана гарно, а погана, лінива — у якесь лахміття.

Активна Доля найчастіше уявлялася вродливою й надзвичайно працьовитою жінкою. Вона робила за господаря майже все — підбирала колоски на його полі після жнив, щоб жодне зернятко не пропало, приносила колоски із сусідських полів,

щоб у її господаря багатство примножувалося, самостійно влаштовувала торгівлю або запасала на зиму продукти… Господар гарної Долі може не боятися хвороб, бо вона обов’язково знайде здоров’я і сама йому принесе. Йому залишалося тільки розкошувати й Долю хвалити.

Інша справа — Доля пасивна, недобра. Вона найчастіше зображується обірваною, худою, заспаною нечупарою, яка валяється десь під колодою або розважається деінде замість того, щоб працювати й дбати про свою людину. Таку Долю можна «заслужити» або за великі гріхи, або за наші справи, що їй не до смаку. Адже саме Долі обирають собі якусь діяльність, а якщо людина цього вибору не розуміє й робить щось інше, її Доля стає лінивою й сварливою.

У такому разі людина мусить або бідувати все життя, або якось вплинути на свою Долю. Не варто побиватися: усе ще можна змінити. Головне — це свою Долю знайти й з’ясувати, яка справа їй до вподоби. Про те, як відшукати й спіймати Долю, мовиться в багатьох казках про бідного й багатого братів.

Якщо спіймана Доля виявляється справді лінивою, тоді її достатньо гарненько відлупцювати — і вона відразу за розум береться. Проте в більшості випадків Доля сама страждає від свого негідного становища й намагається його змінити. Зробити це вона може, давши людині слушну пораду. Як правило, виявляється, що бідний брат робив зовсім не те, що треба було: він сіяв пшеницю, а його Доля прагнула торгувати. Вона порадила бідному братові позичити в багатого карбованець, купити стрічечок і продати їх. Бідний брат так і зробив і, як і кожний, хто послухає свою — але тільки свою! – Долю, швидко розбагатів.

Доля може бути й мінливою, особливо щодо багатих братів. Інколи вони, спостерігаючи таку велику радість свого колишнього брата-наймита, і самі вирішують, висловлюючись сучасною мовою, змінити профіль діяльності. Проте зазнають постійних збитків і знаходять свою Долю під колодою, у лахміттях і заспану.

Та хоч би які поради давала Доля своєму господареві, у більшості випадків людина має досягати успіху самостійно.

435 слів За Є. Боженком