винуватець. В комедії панує стихія гумору, який часом набуває сатиричної забарвленості, хоч автор зовсім не ставив за мету створення соціальної сатири. Загалом же “Розбитий глечик” – явище спорадичне у Клейста, який, до речі, вважав, що комедія не є магістральним шляхом ні його творчості, ні драматургії взагалі.

Але треба ще звернути увагу на структурні новації в цій п’єсі. її можна розглядати як попередника “драми з аналітичною композицією”, котра була введена в європейську драматургію Г. Ібсеном і набула великого поширення наприкінці XIX і в XX століттях. Структурна своєрідність цього жанрового різновиду полягає в тому, що основна подія, яка в класичній драматургії становила кульмінацію п’єси, тут переноситься в передісторію, відбувається до підняття завіси, а на сцені показуються й аналізуються її наслідки. Саме так і побудований клейстівський “Розбитий глечик”, з усіма формальними ознаками п’єси з аналітичною композицією.

Автор тут вводить в європейську літературну практику суд і судове слідство не тільки як тему, але і як сюжетну структуру твору. На сцені від початку до кінця – судовий процес з його перипетіями. Це і тема п’єси, і її фактура. А це означає, що в “Розбитому глечику” вперше у новій європейській літературі сповна реалізуються літературно-художні потенції, закладені в такій специфічній публічній процедурі, як судовий процес. Можна сказати, що Клейст є відкривачем шляху, на який часто звертатимуть письменники XIX й XX століть. Тут можна згадати “Червоне й чорне” Стендаля й “Холодний дім” Діккенса, “Воскресіння” Толстого й “Братів Карама-зових” Достоєвського, “Американську трагедію” Драйзера й “Стороннього” Камю і ще багато інших творів.

На пізній творчості Клейста виразно позначилися драматичні події тогочасної історії Німеччини, які викликали різкі зрушення в його свідомості й громадсько-політичній позиції. Письменник болісно пережив поразки Пруссії й Австрії у війнах з Наполеоном у 1807 і 1809 pp., розцінивши їх як національну катастрофу й приниження. І якщо до цього він уникав громадсько-політичного життя, то при перших проявах національно-визвольного руху в Німеччині приєднується до нього з притаманним йому запалом і пристрасністю. Він видає газету “Берлінські вечірні листки”, в якій веде антинаполеонівську агітацію, виступає в ролі публіциста, складає “Катехізис німця”, в якому войовничий патріотизм переходить часом у шовінізм, пише палкі патріотичні вірші. Цей перелом проявився і в драматургії Клейста, передусім в історичній драмі “Ар-мінієва битва” (1808).

У цій драмі Клейст звернувся до сюжету з історії древніх германців, їхніх воєн з Римською імперією, який під його пером перетворився в прозору паралель до ситуації, в якій перебувала сучасна