ти пообіцяла?”

Ця драма Клейста сповнена того первісного хаосу, про який багато писали німецькі романтики, але на відстані абстракцій, уникаючи прямого погляду в його темні глибини, його конкретики. Клейст наважився це зробити, в його драмі вирує якась дика енергія, вибухають несамовиті пристрасті, в яких амбівалентно зливаються любов і ненависть, ніжність і жорстокість, ерос і смерть. Дія розгортається невпинно, суцільним бурхливим потоком, відразу набираючи високої напруги, яка не спадає до кривавої розв’язки.

Слід ще зазначити, що та енергія, якою сповнена драма “Пентесілея”, має тілесний характер, тілесного походження й ті буйні пристрасті, що вирують в ній: це ті хаотичні, водночас життєтворні й руйнівні сили, що закладені в тілі. Герої драми цілком поглинуті цим життям, вони повністю скоряються його імпульсам та вимогам, що лишаються на рівні підсвідомого. Німецькі романтики, передусім ієнські, викликали хаос лише для того, щоб силою духу перетворювати його в космос, впорядкований і гармонізований світ. У Клейста ж відсутня подібна інтенція, в його драмі маємо скоріше своєрідний апофеоз цього хаосу, для вираження якого драматург знаходить відповідну трагедійну мову, експресивні засоби і барви.

До середнього періоду творчості Клейста належить також комедія “Розбитий глечик” (1806) – єдиний його твір, що мав певний успіх у сучасників і був поставлений на сцені Веймарського театру, яким керував Гете. Найвище оцінювався він радянським літературознавством, яке вбачало в ньому твір, де драматург впритул наблизився до реалізму. Справді, у цій комедії маємо реалістичні зарисовки з життя німецького села (хоч Клейст з міркувань, пов’язаних з цензурою, і переніс дію в Голландію XVII ст.), типів селян та представників адміністрації, але це зовсім не означає, що “Розбитий глечик” писався в параметрах реалістичної художньої системи. Нагадаємо, що подібні прориви до реалістичності, тобто до безпосереднього зображення життєвої конкретики, запрограмовані в системі романтизму, який виступав проти “абстрагованості” класицистичного зображення людини та її життєвого середовища і вимагав відтворення “місцевого колориту”, тобто їх змалювання в історичній, локальній чи побутовій конкретиці.

“Розбитий глечик” має простий і суто комедійний сюжет: сільський суддя Адам, пробравшись поночі в спальню дівчини Єви, розбив мальований глечик, і мати Єви подала до суду, який має виявити й покарати винуватця. Комізм ситуації в тому, що слідство в цій справі проводить сам суддя Адам та ще й в присутності окружного інспектора Вальтера. Він вдається до хитрувань, намагаючись звалити провину на інших, але робить це незграбно, з селянською простакуватістю, так що, зрештою, всім стає ясно, хто є справжній