Танка, або «коротка пісня» — це одна з найулюбленіших поетичних форм у Японії. А найславетнішим майстром танка XX століття вважається Ісікава Такубоку.
Його танка вражають простотою і разом із тим глибиною думок, спостережень. Вони ніби відкривають світ по-новому. Такубоку пише про кохання, про плинність часу, красу природи, душевний стан людини, про любов до батьків і рідного дому, про все те, що хвилювало і хвилює кожного.
Ось, наприклад, такі вірші:
На рідні гори дивлюсь — і слів не знаходжу. Дякую вам за красу, рідні гори.
Або:
Ах! Моя туга за рідним селом засяяла в серці, як золото, чисто і рясно.
Ці поетичні мініатюри розкривають глибоку любов ліричного героя до рідної землі. Навіть удалині від неї він чує уві сні зозулю зі свого села. А «як солодко спить, у весняну дрімоту поринувши, молода травичка в саду! М’якесенька — очі вбирає».
Поезія Ісікави Такубоку цікава, неповторна за змістом та формою, вчить цінувати всі кращі прояви життя і радіти кожній його миті.