План
I. Г. Сковорода і його час.
II. Людина семи талантів.
1. Філософські погляди Г. Сковороди.
2. Просвітницька діяльність.
3. Внесок у розвиток педагогіки.
4. Поетична майстерність.
5. Сковорода-байкар.
6. Мудрість притч та афоризмів.
III. Творчість Г. Сковороди — неоціненний дар прийдешньому поколінню.
План
I. Г. Сковорода — співець рідної природи.
II. Гармонія з природою — запорука щасливого життя.
1. Краса природи в поезіях «Гей, поля, поля зелені», «Вже хмара пройшла. Райдуга в небі грає», «Весна люба, гей, прийшла…».
2. Природа як джерело поетичного натхнення у вірші «В город не піду багатий — у полях я буду жить…».
3. Паралелізм «природа — людина» у вірші «Ой, пташино жовтобока».
4. Зв’язок з фольклором та пісенність віршів Г. Сковороди про природу.
5. Краса зображально-виражальних засобів віршів Г. Сковороди про природу.
III. Природа — годувальниця і Муза для Г. Сковороди та для сучасних поетів.
План
І . Г. С. Сковорода — видатний філософ, гуманіст, співець людських чеснот.
II. Людина — «коваль свого життя».
1. Життя в гармонії з природою у поезіях «Гей, поля, поля зелені», «Ой, пташино жовтобока».
2. Чиста «як кришталь» совість — запорука щасливого життя у вірші «Всякому городу — нрав і права…
3. Воля — найбільше багатство людини у вірші «Dе Lіbегtаtе», байці «Чиж і Щиглик».
4. «Робота наша — джерело радості» в байці «Зозуля та Дрізд».
5. Праця в природженому ділі — щастя людини в байці «Бджола і Шершень».
III. Мудрість і повчальність думок Г. Сковороди про загальнолюдські цінності.