На уроках української літератури ми познайомилися з поезіями Та­раса Шевченка «Якби ви знали, паничі» та «І золотої й дорогої». Вони є автобіографічними творами, бо в них поет описав своє безрадісне ди­тинство, свою гірку долю.

Із поезії «Якби ви знали, паничі» ми дізналися, що через непосильну працю і матеріальні нестатки батьки Тараса передчасно постаріли і по­мерли. Після їх смерті життя дітей стало ще нестерпнішим. Братам «по­голили лоби», а сестри стали наймичками. Таке життя Шевченко нази­ває пеклом, не щастя, а страшні муки підстерігали кожного. «Мені аж страшно, як згадаю»,— пише поет. Сумно і тяжко таке читати. У поезії «І золотої й дорогої» Тарас Григорович з великим співчуттям і сердечним болем пише про хлопчика-сироту. Він близький поетові, бо і Шевченко колись був таким же. Йому здається навіть, що дивиться на самого себе:

Мені здається, що се я, Що це ж та молодість моя.

Отже, ці твори дають нам уявлення про дитячі роки великого поета.