Із погляду походження українська лексика поділяється на:
споконвічну українську, у якій виділяють: 1)    слова власне українські 2)    слова східнослов’янської діалектної зони 3)    слова праслов’янської епохи 4)    слова індоєвропейського походження	запозичену, у якій виділяють: 1)    слова власне запозичені 2)    слова іншомовні

5.2.1. Характеристика споконвічної української лексики

Власне українські слова

Шар власне українських слів найбільший, хоча з-поміж них лише незначна частина не має формальних або значеннєвих відповідників в інших мовах. Це слова на зразок: бублик, бузувір, галас, галушка, галявина, горопаха, жмикрут, запаска, заграва, затірка, кебета, ковбаня, ластовиння, макітра, макогін, макорженик, мрія, вибагливий, загальний, кмітливий, жмакати, лаштувати, линути, заздалегідь, либонь, мабуть, луна та ін.

Слова східнослов’янської діалектної зони

Шар лексики, спільний для східнослов’янської діалектної зони (українців, білорусів, росіян), що існувала від 6 ст. н.е. до становлення окремих східнослов’янських мов і риси якої частково відбилися в літературно-книжній мові Київської Русі. До лексичного спадку східнослов’янського походження належать слова: снігур, кажан, гречка, смородина, дядько, племінник, дешевий, кволий, колупати, соловіти, дев’яносто, сорок, сьогодні, спасибі та ін.

Слова праслов’янської епохи

Шар лексики, відомої від праслов’янської епохи й відсутній у неслов’янських мовах: багно, борошно, ведмідь, великий, вирій, внук, вчора, гай, /лей, гребля, гриб, діл, дні тижня (неділя, понеділок, вівторок і т.д.), добрий, жадати, завтра, збіжжя, здоровий, змія, лагодити, мілкий, назви місяців (березень, квітень і т.д.), оболонь, палець, пес, пиво, полонина, пуща, пшениця, рілля, сало, сват, синій, смаглий, страва, тіло, трава, червоний, чоловік, широкий.

Слова індоєвропейського походження

Є найдавнішим прошарком української лексики. Залишки цих слів можна простежити в багатьох інших мовах індоєвропейської групи, пор.: дерево < давньоукраїнське дерево < праслов’янське *dervo < можливо, індоєвропейське *der — «дерти, обдирати» (обдерте від кори) і литовське derva — «сосна, смола», давньоіндійське daru — «дерево (матеріал)», авестійське dauru, хетське taru — «дерево», ісландське tre, англійське tree — «дерево».

До цієї групи слів належать слова на позначення:

1) предметів і явищ навколишнього середовища (астрономічні об’єкти, явища природи, водні простори, пори року й частини доби): небо, земля, сонце, день, ніч, вечір, зима, весна, вода, море, озеро, болото, сніг, вітер, вогонь, дим;

2) рослин і їх частин: дерево, береза, зерно, верба, липа, осика, клен, вишня, льон, мох, лист, солома, полова;

3) диких і свійських тварин, риб, птахів і комах: звір, вовк, бобер, лось, видра, вівця, корова, орел, журавель, гуска, кулик, вугор, лосось, щука, муха, оса;

4) спорідненості та родинних зв’язків: отець, тато, батько, мати, син, дочка, брат, сестра, свекор, дівер, зять, ятрівка;

5) органів і частин людського тіла й організму: череп, мозок, волос, око, брова, вухо, язик, зуб, горло, лікоть, коліно, долоня, кістка, серце, жила, кров, вим’я, борода, голова, рука;

6) житла та його частин, знарядь праці, продуктів харчування, засобів пересування: дім, двері, двір, мед, м’ясо, сіль, віз, колесо, вісь, путь, стежка, жорно;

7) дій, станів і життєвих процесів: жити, іти, сидіти, стояти, лежати, їсти, пити, спати, відати, знати;

8) господарської діяльності людини: копати, орати, молоти, міряти, місити, колоти, кувати, пекти, терти, тесати;

9) якостей: білий, рудий, жовтий, зелений, блідий, новий, довгий, короткий, малий, вузький, борзий, грубий, милий;

10) назви чисел: один, два, сто, тисяча та ін.;

11) займенники: я, ти та ін.

5.2.2. Характеристика запозиченої лексики

Власне запозичені слова

Шар лексики, яка за давністю свого входження в нашу мову або органічністю свого звучання не сприймається як іншомовна. Наприклад, із готської мови та давньогерманських діалектів увійшли слова хліб, хижа, котел, князь, лихва, скло, шолом, з латинської через давні германські мови — слова дошка, купити, миска, оцет, осел, із македонських говорів давньоболгарської мови слова здравствувати, глава, вождь, приязнь, із грецької й латинської — слова піп, ідол, янгол, диявол, єврейської амінь, субота, із давньошведської — слова ябеда, якір, ящик тощо.

Слова іншомовні

На відміну від власне запозичених слів, іншомовні слова характеризуються тим, що незалежно від часу входження до словникового складу української мови вони не сприймаються як питомо українські. Залежно від мови-джерела, іншомовні слова поділяються на:

•    грецизми: автобіографія, демократія, лабіринт, мавзолей, монастир, неологізм, політика, сатира, філантропія, хлор, цикл, чоловічі та жіночі імена та ін.;

•    латинізми: адміністрація, юрист, імунітет, афікс, інфінітив, абітурієнт, декан, студент, канікули, літера, чимало чоловічих і жіночих імен тощо;

•    германізми: верстат, домкрат, клейстер, клапан, шланг, штукатур, офіцер, солдат, штаб, арфа, лейтмотив, абзац, кегль, бухгалтер, вексель, касир та ін.;

•    італізми: бандура, банк, газета, бенкет, макарони, акорд, альт, арія, бас, віолончель, інтермецо, капела, квартет, концерт, піаніно, соло та ін.;

•    франкізми: прем’єр, парламент, дебати, бюрократ, режим, жанр, сюжет, романс, силует, шосе, костюм, пальто, кабінет, одеколон, браслет, та ін.;

•    англіцизми: комп’ютер, сейф, трактор, тролейбус, бункер, катер, бізнес, бюджет, трест, менеджер, бокс, ватерполо, гол, матч, футбол, сандвіч та ін. Крім названих мов-донорів, можна назвати й деякі інші, з яких українська запозичила слова: арабська, японська, голландська, португальська, іспанська ті Частка слів із цих мов порівняно мала.