4.1. Морфеміка

Морфеміка (від гр. тогрке — форма), або будова слова, — розділ мовознавства, який вивчає будову слів без огляду на те, як вони утворилися.

Більшість слів мови містять кілька частин, або морфем, у своєму складі.

Крім афіксів, виділяють ще й специфічні необов’язкові частини — афіксоїди, що поєднують у собі ознаки й афікса, і кореня: префіксоїди: 6і-, мікро-, міні-, полі-, nie-; суфіксоїди: -воз, -роб, -мір, -різ, -дром тощо.

Слова службових частин мови, попри те, що їх називають словами, є своєрідними одиницями — безкореневими, адже вони не мають самостійного лексичного значення, а мають лише граматичне значення. У цьому вони чимось схожі на необов’язкові частини слова (суфікси, префікси).

Порядок розташування частин слова такий:

префікс — корінь — інтерфікс — корінь — суфікс — закінчення — постфікс.

основи й закінчення	лише основи

Лише з основи складаються незмінювані слова, а саме:

–    незмінювані іменники: манто, ситро, таксі, Марокко;

–    форми дієслова — інфінітиви: писати, читати, любити;

–    форми дієслова — дієприслівники: писавши, читаючи, люблячи;

–    форми дієслова — безособові форми на -но, -то: писано, читано, люблено;

–    прислівники: безоглядно, сміливо, по-перше, натщесерце, по-українськи.

Незмінювані слова не мають ніякого закінчення: читати, солодко.

Деякі змінювані слова мають нульове закінчення:

Нульове закінчення — це матеріально не виявлене закінчення, про існування якого в слові робимо висновок, порівнюючи це слово з іншими його формами:

Вести мову про нульове закінчення є необхідність, оскільки матеріальна відсутність закінчення все одно має граматичне значення. Наприклад, у слові стіл нульове закінчення вказує на те, що це іменник чоловічого роду однини в називаному відмінку так само, як у слові столу закінчення -у вказує на те, що це іменник чоловічого роду однини в родовому відмінку.

Морфеми (частини слова) та їх функції в слові Корінь є носієм лексичного значення. Коренем слова називається спільна частина споріднених слів, яка є носієм основного лексичного значення:

Слова з тим самим коренем називаються

спільнокореневими.

Той самий корінь може мати декілька різновидів звукового складу:

Афікси служать для словотворення (творення нових слів) або формотворення (творення різних форм того самого слова).

Префікс (від лат. ргае — попереду та /іхиз — прикріплений) — значуща частина слова, яка стоїть перед коренем і служить для творення нових слів чи нових форм слова. Більша частина префіксів української мови є словотвірними, тобто допомагають утворювати нові слова:

4.2 Словотвір

4.2.2. Словотворення за допомогою складання

Складання — це творення складних слів поєднанням двох або більше основ чи цілих слів, а також їх усічень (скорочень).

Вид складання	Підвид	Приклад
Основоскладання	за допомогою інтерфіксів -о-, -е-, -є-	праця + здатність → працездатність
	без допомоги інтерфіксів	всюди + хід всюдихід
Словоскладання	—	батько + мати -» батько-мати
Складання скорочених (усічених) основ — абревіація	складання основ, скорочених до кількох звуків	міський + комітет -» міськком
	складання початкових звуків основ	Організація Об’єднаних Націй → ООН [одн]
	складання початкових букв основ	зовнішнє незалежне оцінювання -» ЗНО [зеенд]

4.2.3. Неморфологічні способи словотвору

Морфолого-синтаксичний — утворення нових слів як наслідок переходу твірного слова до іншої частини мови: черговий (прикметник) учень -» черговий (іменник), трудящі (дієприкметник) люди → трудящі (іменник).

Лексико-синтаксичний — утворення похідного слова шляхом зрощення слів у складі словосполучення: перекоти поле → перекотиполе, на швидку руку → нашвидкуруч.

Лексико-семантичний — утворення нового слова шляхом заміни значення твірного слова: перо (пір’я) → перо (знаряддя для писання), супутник (людина) → супутник (апарат).