Чергування — це фонетичний процес закономірної заміни звуків в одній і тій самій морфемі (частині слова) в різних формах того самого слова або в різних словах. Процес чергування відбувається у вимові, а його результати фіксуються або не фіксуються на письмі.
Розрізняють різні типи чергування звуків: історичні, позиційні й орфоепічні (чергування для милозвучності).
Історичні чергування голосних звуків і їх відбиття на письмі
• [о], [е] -> [і]
Чергування звуків [о] та [е] з [і] є одним із найпоширеніших історичних чергувань у системі голосних звуків. За загальним правилом голосні звуки [о] та [е] виступають у відкритому складі, а [і] — у закритому. Чергування [о], [е]
з [і] відбувається як у різних форхмах того самого слова, так і в різних словах спільного кореня або спільної основи: особа — осіб, Ки[йе?)ва — Ки[йі]в; робота — робітник, село — сільський. Чергування [о] та [е] з [і] виникло внаслідок того, що в одних умовах давні звуки [о] та [е] збереглися, а в інших — на їх місці розвинувся новий голосний звук [і].
Відкритий склад — склад, що закінчується на голосний звук: сто-лу.
Історичні процеси спричинили непослідовність названого чергування: [о] та [е] не змінюються на [і] у звукосполученнях [оро], [оло], [ере], [еле] — ворог, молодь, посередній, шелест-, у словотворчих частинах -вод, -воз, -нос, -роб, -ход, коли звук [о] наголошений, — діловодство, екскурсовод, хлібороб, розробка; у словах книжного й іншомовного походження — закон, народ, верховний, основний, словник, завод, вирок, прапор, футбол та ін.
Це чергування належить до історичних і на сьогодні є досить поширеним явищем в українській мові, наприклад:
Його виникнення зумовлене історичними процесами редукції (зникнення) звуків. Іноді закономірність чергування 
порушується: рот — рота,
лоб — лоба, мох — моху, лев — лева.
(нульове закінчення) — коня (закінчення я); 
(«нуль» звука почергувався з -о-).• [о] → [е] після шиплячих та [й]
Після ж, ч, ш, щ, й перед буквою на позначення теперішнього чи давнього м’якого приголосного вимовляється [е] й пишеться е: вечеря, вишень, женити, ніженька, пшениця, стаєнь, увечері, учень, четвертий, шестиденка, щеміти, щетина. Для того, щоб з’ясувати, чи є в слові давній м’який приголосний, необхідно зіставити це слово з російською вимовою. Наприклад, українському слову пшениця в російській мові відповідає його вимова з м’яким звуком [н], отже, у такому слові наявний давній м’який приголосний, а тому після букви на позначення шиплячого звука пишемо е.
Після ж, ч, ш, щ, й перед буквою на позначення твердого приголосного пишеться о: бджола, вечори (пор. вечеря), жонатий (пор. женити), копійок, пшоно (пор. пшениця), чоловік, чорний (пор. чернетка), чотири (пор. четвертий), шостий (пор. шести), щока.
До історичних чергувань належить чергування звуків [о] — [а] та [е] — [и] в коренях дієслівних форм.
Звук [о] чергується з [а], змінюючи граматичне значення дієслів. Форми зі звуком [о] звичайно вказують на тривалу, нерозчленовану дію або одноразову, закінчену, а форми з [а] — на повторювану дію, при цьому форми зі звуком [а]
в корені характеризуються наявністю наголошеного суфікса -я- (-я-): допомогти — допомагати, схопити — хапати, перемогти — перемагати.
Звук [е] чергується з 
(«нулем» звука) та з [и] в дієслівних формах перед приголосними звуками [р], [л]. При цьому звук [и] з’являється у формах із префіксами та наголошеним суфіксом -я- (-я-):
Позиційне чергування голосних і його відбиття на письмі
Усі голосні звуки в наголошеній позиції в слові завжди вимовляються чітко, а тому при передачі їх на письмі проблем не виникає.
Голосні [а], [у], [і] в ненаголошеній позиції завжди вимовляються чітко, тож при їх передачі на письмі також проблем немає: мама, ліана, курйоз.
Голосні [и], [е], [о] в ненаголошеній позиції в словах можуть зазнавати якісних змін, наближаючись у вимові до подібних їм звуків ([и] -> [е], [е] -> [и], [о] -» [у]), а тому при передачі цих звуків на письмі слід пам’ятати, що в ненаго-лошеному складі пишемо ту саму літеру, що й у наголошеному.
За загальним правилом написання сумнівної букви на місці ненаголошених звуків 
можна перевірити змінивши слово так, щоб ненаголошений звук став під наголосом:
| зема чи зима | з?ма | зими, зимонька | Отже, зима |
| сило чи село | с?лд | сіла | Отже, село |
| гулубка чи голубка | г?лубка | голуб | Отже, голубка |
Якщо в такий спосіб не вдається перевірити, яку букву писати, то слід керуватися такими правилами:
| [еи]→е | якщо є буквосполучення -ере-, -епе- | дерево, зелений, черевики |
| якщо [еи] при зміні чергується 3 [і] | село — сіл, осені — осінь | |
| якщо [еи] при зміні чергується з нулем звука [0] | серпень — серп[0]ня праведний — прав[0]да | |
| [ие]→и | якщо є буквосполучення -рн-, -ли- | бриніти, дрижати, кривавий, глитати |
| якщо відсутнє чергування з [о] або [е] в коренях слів після букв ж, ч, ш, г, к, х | житняк, кип’яток, хитренький |
Ненаголошені е та и в суфіксах
У суфіксах -ець і -ень голосний [е] при словозміні випадає: промовець — промовця, початківець — початківця, велетень — велетня.
У суфіксах -ик, -иц(я), -ич, -ищ(е), що стоять у кінці іменників, завжди пишемо и: працівник, працівниця, родич, Петрович, вогнище. При творенні нових слів буква и в цих суфіксах зберігається: кошик — кошичок, рушник — рушничок, вулиця — вуличка.
В інших випадках у словах зі зменшено-пестливим значенням уживаються суфікси -ечк-, -еньк-, -есеньк-, у яких завжди пишемо е: стрічечка, донечка, віконечко, рученька, личенько, білявенький, більшенький, ріднесенький.
Ненаголошений суфікс -ин(а) вживається в іменниках жіночого роду: далина, довжина, чужина. Є він і в іменниках чоловічого роду типу харків’янин, росіянин, ‘патарин (у множині -ин у них випадає: харків’яни, росіяни, татари).
В інших випадках уживаються суфікси -єн-, -ен{я), -енн(я), у яких пишемо букву е, а саме: а) суфікс -єн- у дієприкметниках: утворений, зачинений, залишений; б) суфікс -ен(я) в іменниках середнього роду IV відміни: кошеня, зайченя, пташеня; в) суфікс -енн(я) у віддієслівних іменниках середнього роду: звернення, оголошення, попередження; г) суфікс -єн- в іменниках імена, племена, чисьмена.
Завжди пишеться и в ненаголошеному суфіксі віддієслівних іменників середнього роду -ив(о): мереживо, плетиво, куриво, печиво, але марево, ма[йе]во, зарево.
| И | Е | И і Е |
| кишеня, директор, кипарис, зиригент, лимон, пиріг, цибуля, тгіман, минулий, цимбали, шинель, числивець, кинджал, горизонт | метушня, левада, плекати, легенда, бензин, демократ, медаль, керувати, чекати, леміш, пенал, чемпіон, президент, прем’єра | келих / келех, коригувати / корегувати / коректувати |
Складні випадки вживання у, о й а
В окремих випадках написання букв у, о й а, коли вони позначають ненаголошені звуки [у], [о], [а], в українських словах варто запам’ятати, щоб не плутати слова зі співзвучними їм російськими.
1. Буква у пишеться в коренях таких слів: мармур, пурхати, яблуко, яблуня, парубок, будяк (порівняйте з російськими: мрамор, порхать, яблоко).
2. Буква о пишеться в кількох словах, у частині з яких зберігся давній звук [o]: гончар, богатир (силач), борсук, козак, комин, коровай, котушка, кропива, лопата, товар, монастир, отаман, оренда, погон, пором, солдат, слов’янин, холоша (порівняйте з російськими: казак, каравай, крапива).
3. Буква а пишеться в кількох словах, у яких давній звук [о] змінився на [а]: гаразд, качан, гарячий, хазяїн, кажан, халява, багатир (багач), багато (порівняйте з російськими: горячий, кочан).
Правила милозвучності (орфоепічні чергування)
Чергування у//в та і//й як засоби милозвучності
Причиною чергування [у] та [в] є те, що ненаголошений складотворний голосний звук [у] може послаблюватися до нескладотворчого (нескладового) (у транскрипції позначається як [у]). Водночас приголосний звук [в] може посилюватися до ступеня нескладотворчого [у], тобто звук [у] виявляється для [в] та [у] в певних позиціях середнім варіантом. Цими позиціями є:
• початок слова, якщо звуки [у] або [в] стоять перед приголосним, наприклад: [устигнути] — устигнути / встигнути; на письмі специфіка цього звука може бути відображена як буквою в, так і буквою у: удосконалення — вдосконалення, учити — вчити;
• середина слова, якщо звуки [у] або [в] стоять після голосного перед приголосним, наприклад: [аудиетор’ ійа] — аудиторія, [заутра] — завтра; на письмі специфіка цього звука може бути відображена як буквою в, так і буквою у, пор.: автомобіль [аутомоуб’ілг — аутотренінг [аутотренінг];
• кінець слова для звука [в] після голосного, наприклад: прийшов [приЧшоу]; на письмі цей звук завжди передається буквою в.
Те саме спостерігається й у випадку зі звуками [і] та [й], порівняйте: іти — йти — прийти — прийшлий.
Подібний звуковий механізм діє не лише в межах слова, а й поза словом — на рівні прийменників у та в і сполучників і та й.
Чергування прийменників у та в
| Позиція | У | В |
| Між будь-яким розділовим знаком і словом (між реченнями й у реченні) | Перед буквою на позначення приголосного: Прийшли додому. У хаті було темно. А тут, у кімнаті, було ще темніше. | Перед буквою на позначення голосного: Прийшли додому. В очах його була втома. А в неї, в Олі, ще більша. |
| Після букви на позначення приголосного перед буквою на позначення приголосного: сів у машину | Після букви на позначення голосного перед буквою на позначення голосного: упала в озеро | |
| Між словами | Після будь-якої букви перед буквами в, ф і їх поєднаннями з іншими буквами на позначення приголосних (льв, ств, рв, дв, хв, св і под.): зустрів у Львові, зустріла у Львові | Після букви на позначення голосного перед будь-якою буквою на позначення приголосного, окрім в, ф і под.: зустріла в Харкові, увечері в хаті |
Варіантами прийменників у та в є рідко вживані прийменники ув та уві: побачити уві сні, не бачив ув очі.
Чергування сполучників і та й
Правила уживання сполучників і та й ідентичні правилам щодо прийменників у та в.
Якщо попереднє слово закінчується на -й, то далі може йти сполучник й, оскільки він «приклеюється» у вимові до наступного за ним слова, утворюючи фонетичне слово: замалюй й опиши [замал уї йопишй]
Синонімічним до сполучників і, й є сполучник та, який уживається в разі, якщо попереднє слово закінчується на голосний (особливо на -і), а наступне починається на приголосний: діти та батьки, матері та батьки.
Якщо є необхідність ужити кілька сполучників, що поєднують різні компоненти (утворюючи блоки), слід використовувати різні сполучники, але кожного разу відповідно до правил: Діти й батьки та вчителі йучні відвідали виставку. -> (діти й батьки) та (вчителі й учні).
Інші засоби милозвучності
Основним принципом цих чергувань є забезпечення максимально можливого дотримання такого порядку приголосних і голосних звуків у мовленнєвому потоці: приголосний — голосний — приголосний — голосний…
| Чергування | Приклад |
| Префікси від-/віді-/од-/оді- | вона відповіла / він одповів, вона відійшла / він одійшов, треба відіпрати / міг одіпрати |
| Прийменники від / од | прийшла від мене, прийшов од мене, відійдіть од столу |
| Префікси 3- / ІЗ- / ЗІ- / 30- | зняти, ізсохся, зійшов, зіставити, зомліти |
| Прийменники 3 / із / зі / зо | з огірків / із сітки / зі школи / зі свахи / зо два |
| Префікси над- / наді- | надсипати / надійшов / надірвати |
| Прийменники над / наді | над хатою, наді мною, наді світом |
| Префікси об- / обі- | обсісти / обійняти / обізвати |
| Чергування | Приклад |
| Прийменники перед / переді | перед ставом / переді мною |
| Префікси під- / піді- | підняти / підійняти |
| Прийменники під / піді | під ногами / піді мною |
| Префікси роз- / розі- | розчесати / розірвати, розійшовся |
| Частки же / ж, би / б | сказала ж / сказав же, казала б / казав би |
| Сполучники хоч / хоча, щоб / щоби | хоч учора / хоча вчора, щоб іти / щоби йти |
| Афікси дієслів -ти / -ть, -мо / -м, -ся / -сь | робити вдвох / робить удвох, ходімо разом / ходім удвох, дивлюсь угору / дивлюся вгору |
| Афікси прикметників і займенників -ому / -ім | на синьому морі / на синім океані, на тому дні / на тім окрайцю |
Історичні чергування приголосних
До найпоширеніших історичних чергувань у системі приголосних в українській мові належать чергування звуків [г] із [ж] та [з], [к] із [ч] та [ц], [х] із [ш] та [с]. Причини цих чергувань колись були зумовлені впливом на тверді звуки [г], [к], [х] (які не могли бути м’якими) деяких голосних звуків, що пом’якшували їх, створюючи умови для видозміни.
| Чергування | Особливості |
| [г] → [ж]
[к] → [ч] [х] → [ш] |
Відбуваються при словозміні (друг — друже, юнак — юначе, пастух — пастуше; могти — можеш, пекти — печеш) та при словотворенні (друг — дружній, вік — вічний, слух — слушний, високий — височина) перед усіма голосними (найперше перед [і], [е]) і навіть приголосними |
| [г] → [з’]
[к] → [ц’] [х] → [с’] |
Відбуваються послідовно як у власне українських, так і в запозичених словах перед голосним звуком [і] (друг — друзі, нога — нозі; універмаг — універмазі; рука — руці, Америка — Америці; свекруха — свекрусі), оскільки вони більш пізнього походження в розвитку мови |
Ця схема буде в пригоді, коли мова йтиме про творення слів за допомогою суфіксів -ськ, -ств, -ин.
Для української мови характерні також інші чергування приголосних:
| Чергування | Приклад | Типові помилки. Зауваги |
 |
ходити — ходжу | ходю |
 |
їздити — їжджу | їздю, їзджу |
 |
просити — прошу | просю |
 |
хотіти — хочу | хотять |
 |
мастити — мащу | мастю |
 |
лазити — лажу | лазю |
 |
зробити — зроблено сипати — сиплю зломити — зломлю мовити — мовлений графити — графлю | Зверніть увагу!
Губні звуки ще й чергуються так: [6] -» [бй], [п] -> [пй], [м] -> [мй], [в] -» [вй], [ф] [фй]: бити — [бйу] б’ю |
| Чергування | Приклад | Типові помилки. Зауваги |
| перед суфіксом -н- звуки [к] і [ц] -> [ч] | молоко — молочний вік — вічний пшениця — пшеничний | У деяких словах відбулося розподібнення [чн]-»[шн]: рушник, рушниця, соняшник, мірошник, торішній, сердешний (хоча рука, сонце, мірка, торік, серце) |
Позиційні чергування приголосних
Зміни приголосних перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о)
При словотворенні за допомогою суфіксів -ськ(ий), -ств(о) в українській мові відбуваються зміни приголосних. Ці звукові процеси відображаються на
письмі. За допомогою суфікса -ськ- утворюються прикметники, а -ств–збірні
або абстрактні іменники. Тут існують такі закономірності:
 |
 |
Нова Водолага + ськ -> нововодолазький Париж + ськ -> паризький боягуз + ств -> боягузтво | |
 |
 |
 |
Коломак + ськ -» коломацький ткач + ств ткацтво Кролевець + ськ -> кролевецький |
 |
 |
Волноваха + ськ -> волноваський товариш + ств -> товариство Полісся + ськ -> поліський |
Інші кінцеві приголосні твірної основи, зокрема [д], [т], хоч і змінюються у вимові, проте на письмі їх не відображають: люд -> людський [л’у^’ц’кйї], людство [л’удзцтво], інститут → інститутський [інстиетуц’кий].
Зміни суфіксів -цьк-, -ськ-, -зьк- перед -ин-
Від прикметників, утворених за допомогою суфікса -ськ-, надалі можуть утворюватися іменники з просторовим або абстрактним значенням за допомогою суфікса -ин- відповідно до таких закономірностей:
| -ськ-
-цьк- -зьк- |
+ -йн- | -щин-
-ччин- -жчин- |
одеський -» Одещина турецький Туреччина збаразький -> Збаражчина |
2. При додаванні -ин- до прикметника галицький утворюється Галичина.
Спрощення в групах приголосних і його відбиття на письмі
Спрощення — фонетичний процес, за якого певний звук, при виникненні внаслідок слово- або формотворення складної для вимови єдності приголосних, зникає. Результати цього процесу можуть відображатися на письмі або ні.
ВИМОВА = НАПИСАННЯ
| Процес | Результат | Приклад |
 |
жн
зн сн |
тиждень — тижня — тижневий виїздити — виїзний, поїзд — поїзний лестощі — улесливий, щастя — щасливий |
 |
сл | масло — масний, умислити — умисний, навмисне |
 |
зну
сну |
бризкати — бризнути, блиск — блиснути, плюск — плюснути, тріск — тріснути |
ВИМОВА ≠ НАПИСАННЯ
У формах давального й місцевого відмінка іменників жіночого роду на зразок студентка, невістка та в присвійних прикметниках від цих іменників спрощення у вимові не позначається на письмі: журналістка — журналістці [журнал’іс’ц’і]; невістка — невістчин [неив’ішчин]
Щоб запам’ятати слова, у яких на письмі зберігаються групи букв на позначення приголосних звуків, варто спробувати розташувати ці слова за якоюсь логікою. Наприклад, можна почати зі слова зап’ястний, а потім, загинаючи пальці до 17, розказати історію про диво-хлопчика: Жив собі хлопчик. Був він кістлявий і пестливий, а також хвастливий, бо любив він хвастнути. Було йому спочатку шістнадцять, потім — шістдесят, а потім — шістсот. Був у нього випускний і пропускний вечір, де хотілося рискнути-вискнути-пискнути. Потім він став скнарою, що тоскно скніє над багатством хворостняку.
Подвоєння букв на позначення подовжених звуків
Для української мови характерні подовжені звуки на зразок [д:], [ц’:], [ж’:] та ін., які на письмі позначаються:
1) різними буквами, наприклад, сміється [с’м’ійец’:а];
2) подвоєними буками, наприклад, піддубний [п’ід:убниї].
Причини появи подовжених звуків, що позначаються подвоєними буквами, різні, зокрема:
1) збіг однакових звуків на межі морфем;
2) позиційно зумовлене подовження звука;
3) запозичення іншомовних слів із довгими звуками та ін.
Подвоєння букв на межі морфем
| Збіг однакових приголосних на межі | Приклад |
| префікса й кореня | ПШот, Шззу’бий |
| кореня й суфікса | законний, корінний |
| суфікса й суфікса | племінник, іменник |
| основи дієслова минулого часу й постфікса -ся | піднісся, перенісся |
| частин складноскорочених слів | юннат, міськком. |
Подвоєння -нн- у суфіксах
| Випадок | Приклад, заувага |
| У наголошених прикметникових суфіксах -енн-, -анн-, -янн-,
що вказують на найбільшу міру якості |
здоровенний, численний, численність, височенний
Але: шалений, скажений, жаданий, навіжений (указують на звичайну міру якості) |
| У наголошених прикметникових суфіксах -енн-, -анн-, -янн-,
що вказують на можливість або неможливість дії |
недоторканний, несказанний, незрівнянний, нездоланний
Але: незлічений, несказаний, незрівняний (-єн-, -ан-, -ян–ненаголошені дієприкметникові суфікси) |
| У суфіксі -енн- слів церковнослов’янського походження | благословенний, священний, блаженний, божественний, мерзенний, спасенний, окаянний, священність та ін.
Але: священик |
Щоб розрізнити, коли несказаний, а коли несказанний, згадайте: несказаний — «який не сказали», несказанний — «який не можуть сказати».
Подвоєння букв для відбиття результату подовження звуків
Подвоюються букви на позначення подовжених м’яких і пом’якшених приголосних [д:’], [т:’], [з:’], [с:’], [ц:’], [л:’], [н:’], [ж:’], [ч:’], [ш:’], що стоять між голосними в кінці слова:
• у деяких іменниках чоловічого та жіночого роду І відміни: суддя, зілля, стаття (але статей);
• в іменниках середнього роду II відміни з кінцевим -я в називному відмінку: знання, заняття, сторіччя, Запоріжжя, питання;
• в іменниках жіночого роду III відміни в орудному відмінку однини: доповіддю, міццю, річчю, сумішшю;
• у деяких прислівниках: зрання, спросоння, попідтинню, попідвіконню, навмання.
1) у родовому відмінку множини іменників середнього роду із нульовим закінченням: знань, суцвіть, піддаш, облич (хоча знання, суцвіття, піддашшя, обличчя);
2) у словах, де м’які чи пом’якшені звуки стоять не між голосними: ніжністю, радістю, швидкістю;
3) в іменниках жіночого роду І відміни на -ин(я) (гординя, княгиня, рабиня, господиня) та деяких інших {кутя, свиня, попадя);
4) в іменниках IV відміни: каченя, дитя, теля, порося.
Особливі випадки подвоєння букв
| 1. лл — у формах дієслова лити та похідних від нього: ллю, виллєш, наллю |
| 2. чч — в іменниках із суфіксом -ин-: Вінниччина, козаччина, Словаччина |
| 3. У словах ссавці, лляний, вважати, ввічливий, овва, бовван та похідних |
Подвоєння букв у словах іншомовного походження
| Випадок | Приклад |
| У загальних назвах при збігові однакових приголосних префікса й кореня, якщо в українській мові існує слово без префікса | ірраціональний, апперцепція, ірреальний, контрреволюція, імміграція, імморальний, інновація, сюрреалізм, бо є раціональний, перцепція, реальний, революція, міграція, новація, реалізм.
АЛЕ: еміграція, бо немає префікса е |
| У власних назвах і похідних від них словах | Андорра, Біля, Голландія, Калькутта, Лілль, Руссо, Канни, голландський, марокканський |
| В іменах людей | Алла, Анна, Аполлон, Ганна, Геннадій |
Правопис найуживаніших префіксів
| Префікс | Приклад |
| 3- перед будь-якими буквами, крім к, п, т, ф, х | зробити, згрупувати, з’єднати, зцідити, зшити, зжувати |
| С- перед буквами к, п, т, ф, х («КаФе ПТаХ») | сказати, спитати, стверджувати, сформулювати, схвалити |
| 3І-, ЗО- -перед буквами на позначення кількох приголосних | зібрати, зіскочити, зомліти, зіставити |
| РОЗ-, БЕЗ-, ЧЕРЕЗ-, ПЕРЕД-, НАД-, ПІД-, ОБ- перед будь-якими буквами | розпитати, підшити, безшовний, черезшийний, надчеревний, обпиляти |
| ПРІ- лише в чотирьох словах і похідних від них | прізвище, прізвисько, прірва, прірвистий |
| ПРЕ- лише коли можна замінити на «дуже» | прекрасний (= дуже красний), прелюбий (= дуже любий) |
| ПРИ- коли має значення «наближення», «приєднання», «неповна міра вияву», «місцезнаходження біля чогось» | приїхати, прилетіти, прибити, прикріпити, прилягти, присісти, приморський, приміський |