І ще одна нетрадиційна форма подання навчального матеріалу у ВНЗ, яку широко можуть використовувати викладачі різних суспільних дисциплін, – це екскурсія.
Екскурсія є тематичним подорожуванням у певному середовищі: нехай це штучне середовище музею чи реальне міське або природне середовище, що супроводжується певною інформацією за обраною темою.
Екскурсія має низку переваг:
1) розкріпачує слухача не тільки фізично, а й психологічно;
2) створює умови для вільного засвоєння матеріалу;
3) спрощує спілкування студентів з викладачем та один з одним;
4) поширює можливості емоційних реакцій;
5) сприяє естетичному сприйняттю архітектурного та природного середовища.
Створення екскурсії пов’язано з:
1) вибором теми;
2) відбором джерел інформації;
3) компонуванням найбільш вагомої інформації, згідно з обраною темою;
4) розробкою маршруту екскурсії;
5) вибором засобу пересування (пішки, на автобусі, на катері та ін.);
6) виділенням опорних точок в архітектурному середовищі міста, певних експонатів у музеях або у природному середовищі;
7) написання сценарію екскурсій.
Пересування в певному середовищі та інформація за обраною темою – дві складові екскурсії. Вони мають бути гармонічно пов’язані між собою.
З екскурсією ми всі знайомі з дитинства: нас водили в музеї, зоопарки, на заводи. Інформація про середовище, в якому проходить екскурсія, дає змогу людині зануритися у новий для неї світ. Так, проходячи давно знайомими місцями, студенти бачать світ не тільки самі, а й сприймають його очима екскурсовода-викладача, збагачують “особистий асоціативний ряд образами минулого тих людей, чиє життя або думки були пов’язані з цим середовищем. З іншого боку, подорож нагадує інформацію про середовище на основі індивідуальних вражень, емоцій, дає змогу створити світ особистих сенсів на основі особистих вільних асоціацій” [153, с. 170].
Екскурсія часто сприймається людьми як спосіб проведення дозвілля. Використовуючи екскурсію для викладу різного навчального матеріалу при викладанні суспільних дисциплін, ми вирішуємо ряд найважливіших завдань:
1) домагаємося високого рівня засвоєння інформації;
2) активізуємо у студентів психічні процеси: сприйняття, пам’ять, увагу, уяву;
3) розкріпачуємо студентів, полегшуємо міжособистісну комунікацію;
4) даємо студентам можливість сприймати навколишній світ як єдину нерозчленовану деталь;
5) пов’язуємо минуле з теперішнім.
Найбільш важкими для вивчення навчального матеріалу у формі екскурсії є складні теми, які потребують суттєвої розумової праці щодо об’єднання частин теми в одне ціле. До таких тем належать:
– розглядання життєвого та творчого шляху видатних осіб, вивчення факторів, які вплинули на формування їх поглядів і концепцій;
– дослідження територіальних наукових шкіл;
– аналіз таких складних соціальних явищ, як територіально-промисловий комплекс або місто в цілому, історія його виникнення та розвитку [153, с. 172].
Проведенню екскурсій передує складний період її створення. Перед викладачем, який визначив тему, постає низка специфічних завдань. Починається підготовка з пошуку інформації за обраною темою серед різноманітних джерел, потім знайдену інформацію потрібно проаналізувати та виокремити ту її частину, яка буде використовуватися в період екскурсії. “На основі відібраної інформації необхідно створити певну єдність, яка повністю відображає тему екскурсії. Завершальним етапом має стати написання сценарію, який поєднує в собі інформаційний бік та маршрут подорожі за пов’язаними з темою екскурсії місцями” [153, с. 173].
При викладанні курсів “Методи викладання соціології” та “Методика викладання суспільних дисциплін” викладачами на лекції детально була розкрита методика підготовки екскурсії, розроблена кафедрою соціології Харківського державного університету на тему “М.М. Ковалевський у Харкові” [153, с. 173-179]. Далі студентам було запропоновано як домашнє завдання за обраною темою розробити маршрут екскурсії та написати сценарій. На черговому практичному занятті студенти самі повідомляли про обрану тему екскурсії, а також надавали маршрути та сценарії її проведення. Найбільш вдалі екскурсії подані у додатку 17.
Таким чином, при викладанні суспільно-гуманітарних дисциплін у вищій школі поряд з традиційними методами можуть посилено використовуватися і нетрадиційні методи навчання.