Софія Київська — пам’ятка світового значення, така як афінський Парфенон і римський Колізей. Справа ось у чому: зазвичай християнські церкви будували до якогось релігійного свята або вшанування святих. Однак такої християнської святої, як Софія, до п’ятнадцятого століття не було. Це просто образ мудрості. Рідкісний особливий випадок, щоб до п’ятнадцятого століття християнська церква називалася ім’ям Софії.
Власне, можна говорити про певну паралель між афінським Парфеноном і київською Софією. Подібно до того, як афінський Парфенон збудовано на місці історичної битви з персами, київську Софію збудовано на місці історичної битви з печенігами, після якої ці кочівники взагалі зійшли з історичної арени. Як Парфенон присвячено богині мудрості Афіні, так і київський храм присвячено Софії, тобто мудрості.
Чому саме в Києві був зведений храм Софії? Київська Русь, і відповідно Київська держава, народилася на березі великого степового океану. Уявіть собі Великий Степ, що починається біля Великої Китайської стіни, — степи Монголії, степи Середньої Азії, степи Прикаспію, степи Уралу, і Саме степами України й Угорщини він закінчується біля Альп. Великий Степ, що охоплює два континенти! Цей Степ був етнічним казаном, що весь час «вихлюпував» хвилі навал кочівників.
Один церковний письменник п’ятнадцятого століття написав про православні храми: «Тихі гавані безкрайніх степових просторів з їхніми нерозв’язаними проблемами». Храм як гавань у степовому океані!
Коли ми дивимося на храм зовні, усе читається як текст, буквально все має свій зміст. Скажімо, тринадцять куполів. Тринадцять апостолів, чи то включаючи Христа, чи то включаючи Іуду (адже він теж був апостолом, обраним самим Христом). Тринадцять руських племен — поляни, древляни, кривичі, угличі, в’ятичі… Тому саме тринадцять куполів.
У п’ятому столітті нашої ери в Римі один чернець підрахував, що в десятому столітті (тобто на початку другого тисячоліття) буде кінець світу. І ось що цікаво: п’ять століть у Європі знижувався рівень економіки, гроші вкладали в церкви й монастирі. І тільки в десятому столітті стало зрозуміло, що Страшний суд не настав. Він був перенесений у майбутнє, що, певне, виявилось ілюзією. Насправді Страшний суд був розтягнутий у часі. Адже в другому тисячолітті загинуло чотириста мільйонів осіб, тобто стільки, скільки жило в десятому столітті. За минуле тисячоліття жодну велику соціальну проблему не вирішено: проблему бідності, проблему безробіття, проблему злочинності, молоді. Ані соціалізм, ані капіталізм не вирішили ці питання.
Скажете: а науково-технічний прогрес?.. Вернер Гейзенберг, найвідоміший лідер сучасної науки, сказав: «Науково-технічний прогрес — це спосіб зробити пекло більш комфортабельним для життя». Адже техніка вирішує ті самі проблеми, що й викликає.
Нині Софії Київській майже тисяча років, вона прикрашає місто на пагорбах, захищає його своєю мудрістю й святістю.
403 слова За С. Кримським