Правовідносини – це аспекти суспільних відносин, які врегульовані правовими нормами і учасники яких є носіями прав і обов’язків, визначених цими нормами..
Структура правовідносин – це їх внутрішня організація, яка передбачає наявність та певний взаємозв’язок їх складових (елементів).
У структурі правовідносин розрізняють такі елементи, як: їх суб’єкти, тобто учасники правовідносин, зміст, тобто суть правовідносин та об’єкти правовідносин, тобто ті соціальні цінності, з приводу яких їх учасники і вступають у ці відносини. Сукупність цих елементів охоплюється поняттям «склад правовідносин».
Підставами виникнення, зміни або припинення правовідносин є юридичні факти, тобто конкретні життєві обставини, з якими норми цивільного законодавства пов’язують настання правових наслідків.
За вольовою ознакою, тобто залежать вони від волі особи чи ні, серед юридичних фактів розрізняють дії та події.
Дії – це обставини, настання яких залежить від волі особи (наприклад, укладення угоди, скоєння правопорушення)
Подія – це обставини (природні явища), виникнення і дія яких не залежить від волі особи, але з настанням яких правові норми повязують певні правові наслідки, тобто виникнення, зміну або припинення правовідносин (наприклад, смерть, хвороба, перебіг строку тощо).
Крім матеріальних підстав виникнення, зміни та припинення правовідносин, якими є юр факти, слід розрізняти і юр підстави їх виникнення, якими є: 1. Правові норми, що передбачають, дозволяють та регламентують ці відносини; 2. Наявність субєктів права, що наділені відповідною правосубєктністю, яка включає їх правоздатність та дієздатність, і цим забезпечує їх потенційною можливістю бути учасниками правовідносин.
Слід розрізняти юридичні та матеріальні підстави виникнення правовідносин.
Серед юридичних фактів розрізняють і презумпції, тобто передбачені законом припущення про наявність чи відсутність певних фактів, що мають юридичне значення, яке вважається достовірним без доведення, поки не буде належним чином спростоване.