Система управл витратами включає в себе такі елементи: коригування витрат, планування, облік та аналіз витрат, стимулювання економії ресурсів, зниження витрат. В процесі планування обчислюють такі показники: кошторис витрат виробництва, собівартість товарної та реалізованої продукці, собівартість окремих видів і рівень витрат на одиницю продукції. В процесі планування втсановлюються граничні загальні витрати по підрозділам та по підприємству вцілому. Існують 2 методи визнач собівартості в ціні продукції: 1. Метод повних витрат. В основі цього методу лежить калькуляція собівартості одиниці продукції за статтями витрат. Перевага цого методу – це простота розрахунку. До недоліків можна фіднести, що цей розрахунок не повязаний із зміною обсягу виробництва і також не враховується попит і можливості продажі продікції.2.Метод обліку прямих витрат – базується на поділі витрат на постійні і змінні. При визначення ціни цим методом розраховується початок з ціни продажу мінус річний обсяг вир-ва та реалізації продукції. Розраховується спочатку з ціни продукції а далі визначаються лише змінні витрати .

Маржинальний дохід. МД=В-С_зм   МД-С_пв=П

Розподіл витрат дозволяє визначити критичний обсяг вир-ва продукції- обсяг беззбитковості –це той обсяг при якому виручка при реалізації продукції = витратам на її  виробництво .

Наслідок-наявність постійних витрат під-ва до певного критичного обсягу є збитковим . Протягом зростання обсягів продукції частка постійних витрат в загальній їх сумі знижується , зменшуються збитки і після досягнення критичного обсягу вир-во стає рентабельним . Економічна суть маржинального доходу говорить про те , чи буде мати під-во прибуток при зміні обсягів вир-ва. Критичний обсяг вир-ва в грошовому виразі можна представити таким чином В_кр =С_пв+С_зв.