В підприємницькій діяльності виникає необхідність в оцінці нематеріальних активів. До обставин, які зумовлюють необхідність  оцінки вартості нематеріальних активів, відносяться :

1. приватизація або відчуження державою нематеріальних активів ,
2. включення об”єктів інтелектуальної власності в статутний фонд,
3. визначення частки майна у статутному фонді за реструктуризації підприємств,
4. оцінка та переоцінка нематеріальних активів з метою повного обліку всіх активів підприємства,
5. придбання прав на об”єкти інтелектуальної власності,
6. здійснення фінансової звітності підприємства,
7. оцінка вартості застави під отримання кредиту,
8. визначення збитків від порушення прав на об”єкти інтелектуальної власності,
9. організація франзайзингу.

Оцінка вартості нематеріальних активів включає в себе етапи :

1. обстеженння нематеріальних активів,
2. правова експертиза,
3. вибір  відповідного методу оцінки вартості,
4. формування інформаційної бази для проведення оцінки,
5. розрахунки вартості нематеріальних активів,
6. підготовка звіту про оцінку.

Відповідно до міжнародних стандартів оцінки вартості нематеріальних активів використовують три підходи : витратний, прибутковий,  ринковий., які мають свої конкретні методи оцінки вартості, що представлені на мал. 2.

Витратний підхід полягає у розрахунку витрат на відтворення нематеріальних активів.

Прибутковий / дохідний/ підхід  полягає в тому, що вартість об”єкта може бути визначена як його здатність давати прибуток у майбутньому.

Ринковий підхід до оцінки вартості нематеріальних активів реалізується за допомогою методу порівняльного аналізу продажу та методу звільнення від роялті.

Метод початкових витрат –  вартість нематеріальних активів визначається за бухгалтерською звітністю підприємства за кілька останніх років.

Метод вартості заміщення – максимальна вартість  певного нематеріального активу визначається мінімальною ціною, яку необхідно заплатити за придбання активу аналогічної корисності або аналогічної споживчої вартості.

Метод відновної вартості –  відновна вартість визначається як сума витрат, необхідних для створення нової точної копії оцінюваного активу.

Метод капіталізації прибутків – виявляються джерела та розміри чистого прибутку, визначається ставка капіталізації чистого прибутку, розраховується вартість активу діленням чистого прибутку на ставку капіталізації.

Метод дисконтування майбутніх грошових потоків –  оцінюються майбутні грошові потоки / чистий прибуток від використання об”єкта інтелектуальної власності і величина амортизації цього об”єкта/, визначається ставка дисконтування, розраховується сумарна поточна вартість майбутніх прибутків, додавання до отриманого результату вартості об”єкта інтелектуальної власності / приведеної до поточного періоду/.

Метод порівняльного аналізу продажу – порівняння об”єкта інтелектуальної власності, що оцінюється, з вартістю аналогічних об”єктів, які були реалізовані на ринку.

Метод звільнення від роялті –  полягає у припущенні, що інтелектуальна власність підприємству не належить, і тоді підприємство мало б виплачувати частину виручку  у вигляді винагороди / роялті/ власнику інтелектуальної власності, яку насправді залишає собі. Ця винагорода і є додатковим прибутком, який створюється нематеріальним активом, і являється ринковою вартістю оцінюваного активу.

Нематеріальні активи підлягають амортизації. Норму амортизації встановлює підприємство залежно від строку використання виду нематеріального активу / стосовно  активів,для яких неможливо встановити період використання, норма амортизації приймається 10 років або 10%/.