Період другої половини 60-х — початку 80-х років був часом суттєвих соціальних, етнічних, демографічних змін у суспільстві. На початок 60-х років вдалося подолати жахливі для України демографічні наслідки Другої світової війни, сталінських репресій та голодоморів. У 1960 р. загальна чисельність населення республіки становила 42,4 млн. чол., з яких 53% були сільськими жителями. Чисельність населення республіки досягнула у 1989 р. 51,7 млн. чол.

Характерною рисою демографічних процесів були високі темпи росту чисельності мешканців міст. У 1964 р. міське населення у кількісному відношенні перевищило сільське, а на середину 80-х років воно становило вже більше 2/3 населення республіки. Причини: загальносвітова тенденцією до урбанізації ; побутовою невлаштованістю та складністю з працевлаштуванням на селі.

У 1979 р. розпочалася депопуляція.

Національний склад населення УРСР зазнав суттєвих змін. Протягом 60—80-х років відбувалося скорочення українців. Це було пов’язане зі зниженням народжуваності, постарінням українців, а високими масштабами в’їзду до України представників інших національностей. З 1959 по 1989 – частка українців у загальній кількості населення республіки скоротилась із 76,7 до 72,1%, в той час як відсоток росіян збільшився з 16 до 22%. При цьому варто врахувати, що вплив російської ментальності, мови, культури був значно вищим кількості етнічних росіян. Фактично повністю зрусифікованими були українські міста, за винятком західних областей.