29 квітня 1918р. в Україні відбувся державний переворот — на з’їзді Хліборобського Конгресу П. Скоропадського було прого¬лошено Гетьманом України. Центральну раду, яка ще встигла прийняти Конституцію УНР й обрати Президентом України М. Грушевського, було розпущено.

Курс внутрішньої політики урядів гетьмана Павла Скоропадського відбивали положення «Грамоти до всього українського народу» (автор О. Палтов).

1. Аграрна політика гетьмана базувалася на відновленні приватної власності на землю.

2. Політика у військовій галузі була спрямована на розбудову збройних сил України..

3. За короткий час П. Скоропадський створив умови для нац.-культурного відродження в Україні. Зокрема, було здійснено українізацію державного апарату, засновано укр. університет у Кам’янці-Подільському та Києві, Національну Академію наук, яку очолив В. Вернадський, Національну бібліотеку, Нац. архів, Національну галерею мистецтв, Укр. історичний музей, Укр. нац. театр та «Молодий театр» Л. Курбаса тощо. Було відкрито близько 150 українських гімназій, видано кілька мільйонів українських підручників.

4. Докладалися зусилля для створення банківсько-фінансової системи.

5. Було впорядковано судочинство, упорядковано залізничний рух.

6. У галузі промисловості проводилася денаціоналізація, обмежувалась діяльність профспілок, страйки заборонялися.

Гетьманат намагався проводити активну зовнішньополітичну діяльність. Українську державу гетьмана П. Скоропадського визнало 30 країн світу, в 23 державах вона мала свої представництва. Було налагоджено добрі відносини з урядами країн, створених на території колишньої Російської імперії — Фінляндією, Литвою, Грузією, Кубанню, Доном, Кримом. Проводились переговори з Швейцарією, Іспанією, Данією, Швецією, Голландією, Норвегією, Італією, Персією.

Політика гетьмана не знайшла підтримки в широких верствах суспільства. 14 грудня 1918р. П.Скоропадський зрікся влади й залишив межі України, що й поклало кінець періоду гетьманату.