Коридор був застелений м’якою доріжкою, по якій вони ступали беззвучно. Пройшовши цей коридор, вони перейшли в інший, поверхом вище. Потім ще вище. Коридори ті були коротенькі, а весь будинок був невеличкий і затишний — колишній готель повітового міста.
Так вони з чемним сержантом пройшли всіма коридорами і опинилися на самій горі, на третьому поверсі.
— Будь ласка,— чемно сказав сержант, востаннє відчинивши двері, останні з числа тих, що їх йому належало відчинити.
Великий кабінет був яскраво освітлений, заставлений м’якими фотелями, застелений килимами. Неймовірна вишуканість і культурність, існування чого навіть тяжко було припустити тут. Скляні шафи з книгами, радіоприймач на бюрку з полірованого горіхового дерева, одностильність меблів, писемний стіл під зеленим сукном, накритий грубим склом, а на тім склі віддзеркалені писемні приладдя — грубі чотирикутні чорнильниці на бронзових підставках і з бронзовими покришечками, мармурове прес-пап’є, бронзова пірамідка з олівцями й ручками, стосик книг, телефонний апарат.
Андрій постояв лише мить на порозі, охопив те все оком і зупинився ним на людині, що сиділа зручно в глибокім фотелі й читала газету. Людина помалу звелась назустріч, низенька, кремезна, у військовій уніформі з блискучими ременями навхрест, і промовила сухо:
— Будь ласка,— і показала жестом на фотель поруч. І відрекомендувалась.— Я начальник райвідділу НКВД Сафигін. Будь ласка. Я Вас слухаю… — І по тих словах людина знову сіла в фотель, вмощуючись у нім якнайзручніше, і заглибилась знов у газету.
Андрій сів у фотель навпроти, вмостився в ньому, зухвало зручно, і з неприхованим викликом наставився очима на начальника райвідділу, що звався Сафигін. Сержант сів боком на підвіконні, обпершись однією ногою об підлогу, і мовчки, не моргаючи, дивився на Андрія. У тім його погляді за похмурою байдужістю світилася іскра великої цікавості. А начальник під Андрієвим поглядом споважнів, хоч і видавався абсолютно байдужим, зрідка позирав з-під лоба на Андрія та й знову в газету. Усі мовчали (Іван Багряний; 296 сл.).
Завдання до тексту
1. Визначити стиль і тип мовлення.
2. Скласти план до тексту. Орієнтовний план
1. Коридор був застелений м’якою доріжкою.
2. Опис кабінету на третьому поверсі.
3. Опис міліціонера.
4. Мовчанка в кабінеті начальника відділу.
5. Лексична робота.
• Прес-пап’є — важкий металевий, мармуровий предмет, яким притискають папери на столі.
• Фотель (діалектне) — крісло.
4. Словниковий диктант. Записати та пояснити правопис слів. Коротенький, невеличкий, востаннє, неймовірний, фотель,
радіоприймач, одностильність, віддзеркалення, приладдя, прес-пап’є, назустріч, якнайзручніше, неприхований, райвідділ, під¬віконня, зрідка, з-під.
5. Питання до тексту.
• Опишіть коридори в приміщенні.
• На який поверх піднялися дійові особи?
• Що було на цьому поверсі?
• Чому Андрія було приведено до начальника райвідділу?
• Опишіть кабінет начальника.
• Опишіть риси зовнішності міліціонера.
6. За складеним планом стисло переказати текст.