Базовим поняттям математичних і природних наук є поняття величини, що характеризує стани деякого об’єкта або явища.
Значення та позначення величин. При­пус­тимо, ми отримали деяке повідомлення N разом з відповідною йому інформацією I. Інформацію I на­зивають значенням величини, а повідомлення N — позначенням величини. Кажуть, «позна­ченню N відповідає значення I».
Наприклад, «X = 5» означає, що величина, позначена як Х, має значення 5.
З точки зору алгоритмізації як величини та їх сукупності виступають дані, що обробляються цим алгоритмом.
Аргументи та результати. Для роботи багатьох алгоритмів необхідно задавати початкові значення, які передаються в алгоритм за допомогою аргументів — величин, значення яких необхідно задати для виконання алгоритму. Результат — це величина, значення якої буде отримано внаслідок виконання алгоритму.
Також для опису алгоритму використовуються проміжні величини — величини, які додатково вводяться автором алгоритму під час його розробки.
Змінні та сталі величини. Сталою величиною (константою) називається ве­ли­чина, значення якої не змінюється в процесі виконання алгоритму.
Змінною називається величина, значення якої може мінятися в процесі виконання алгоритму. У кожний момент часу змінна величина має деяке значення, яке називається поточним значенням.
Саме над величинами виконуються певні операції. Якщо в процесі виконання алгоритму якась величина не набула значення, кажуть, що дана величина не визначена.
При написанні алгоритму величинам даються відповідні імена (ідентифікатори), що використовуються для звернення до значення деякої величини. Алгоритм роботи над величинами записується з використанням імен цих величин, але на кожному кроці виконання алгоритму дії проводяться з поточними значеннями величин.
У процесі виконання алгоритму значення величини може мінятися: їй присвоюється нове значення, а старе при цьому втрачається.