Суб’єкт злочину — це особа, що досягла на момент скоєння злочину певного віку: шістнадцяти або чотирнадцяти років. Вік суб’єкта злочину є не тільки критерієм нижчої вікової межі, з якої можлива кримінальна відповідальність, але й обставиною, яка визначає характер і ступінь кримінальної відповідальності неповнолітніх, тобто осіб, яким на час скоєння злочину не виповнилося 18 років.

До особливостей кримінальної відповідальності для неповнолітніх можна віднести

1) Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру;
2) види покарань, які застосовуються до неповнолітніх;
3) звільнення неповнолітніх від відбування покарання. Ці особливості виходять із психологічної характеристики цього віку: нестійкості психічних процесів, відсутності достатнього життєвого досвіду, знань, навичок соціальної поведінки, що призводить до нездатності повністю усвідомлювати фактичні ознаки і суспільну небезпеку такого складного соціального явища, як злочин, давати адекватну оцінку своїм вчинкам.