Розвиток ядерної енергетики в багатьох країнах світу зробив загрозу радіоактивного зараження великих територій реальною і не тільки на випадок застосування ядерної зброї, але й на випадок руйнування об’єктів паливного циклу, які розташовані в районі ведення бойових дій звичайною зброєю або при аварії в ході промислової експлуатації.
Аварія на Чорнобильській АЕС — найбільша і найважча за всю історію використання атомної енергії. Загальна площа радіоактивного забруднення в цілому досягла 25 тис. квадратних кілометрів.
Уражаючими факторами таких аварій є радіоактивне забруднення місцевості (осідання радіоактивного пилу на будинках, рослинах, ґрунті, водоймах) і проникаюча радіація (іонізуюче випромінювання).
Іонізуюче випромінювання — потік частинок (електронів, позитронів, протонів, нейтронів) і квантів (рентгенівські, гамма-промені) електромагнітного випромінювання, проходження яких крізь речовину приведе до іонізації і порушення її атомів і молекул. У людському організмі це приводить до порушення життєво важливих органів, ураження кісткового мозку, розвитку променевої хвороби.
Дія іонізуючого випромінювання на організм людини залежить від поглиненої дози, її розподілу в організмі за часом і типом випромінювання.
Радіоактивні речовини, потрапляючи в організм людини з їжею, водою, повітрям, включаються в молекули кісткової тканини і м’язів і, залишаючись у них, продовжують опромінювати організм зсередини. Тому безпека людини в умовах радіоактивного забруднення місцевості досягається захистом від зовнішніх випромінювань, від зараження радіоактивними опадами, а також постійним виведенням радіоактивних речовин з організму.
Населенню, що проживає на території радіоактивного забруднення, необхідно пам’ятати правила поводження у таких місцевостях.

Заходи запобігання радіоактивному отруєнню

1) Не можна вживати в їжу місцеві продукти рослинного і тваринного походження — харчові продукти необхідно доставляти з незаражених територій;
2) категорично забороняється вживати в їжу гриби, навіть їстівні, зібрані на території радіоактивного забруднення, тому що вони мають підвищену здатність усмоктувати радіоактивні речовини з ґрунту й атмосфери;
3) слід ущільнити віконні та дверні прорізи, щоб уникнути потрапляння радіоактивного пилу, якомога частіше робити вологе прибирання, не допускати скупчення радіоактивного пилу;
4) необхідно строго дотримуватися правил особистої гігієни, змивати із себе радіоактивний пил і радіоактивні атоми, що виділяються з організму через потові залози.
При хронічному надходженні невеликих доз радіоактивних речовин в організм рекомендується приймати такі препарати: адаптогени — рослинні засоби, що підвищують опірність організму до різних несприятливих впливів (елеутерококк, китайський лимонник, женьшень, ехінацея пурпурна); адсорбенти — речовини, що захоплюють на свою по­верхню радіоактивні речовини, отрути та ін. (активоване вугілля, адсорбат, вакоцит); антиоксиданти — антиокиснювачі, що забезпечують захист організму від вільних радикалів (вітаміни А, С, Е).