Творче завдання: продовжити переказ власними міркуваннями про те, якою повинна бути духовно багата людина.
Культура окремої людини вимірюється ступенем її прилучення до здобутків національної й загальнолюдської культури, ступенем перетворення їх в особисті внутрішні фактори життя духовного. Аспект культури особистості прийнято називати культурністю людини. Останню здавна пов’язували з освіченістю. Зокрема, Гегель убачав в «окультурюванні» людства шлях до Свободи й оволодіння духовною сутністю світу. Отже, культура — це система цінностей, норм, звичаїв, вона включає в себе також певний стиль життя, спілкування, мислення.
Ця система є результатом колишньої діяльності людства, який можна використати нині. Важливий її елемент — досвід усього суспільства й окремих людей. Досвід фіксує стійкі елементи діяльності й містить принципи та методи застосування отриманих результатів для нової діяльності. Крім того, культура — величезний запас інформації, що її отримало суспільство шляхом переробки особистого, колективного й соціального досвіду, це всі цінності, створені людством, і способи діяльності, за допомогою яких ці цінності отримані. Культура суспільства — результат діяльності багатьох поколінь. Кожна людина й кожне покоління при цьому спираються на досягнуте раніше. За тисячі років свого існування людство створило особливий світ — світ культури, до якого входять технології, засоби праці, предмети вжитку, транспортні засоби, засоби зв’язку й численні духовні цінності. Цей величезний світ і є людським середовищем, будинком людства.
Культура кожної окремої особистості виникає під суспільним впливом, передається людині від суспільства. Ця передача здійснюється за допомогою процесів виховання, освіти, навчання, тобто саме завдяки ним відбувається зв’язок культури суспільства й культури особистості. Ці процеси протягом багатьох тисячоліть здійснювались стихійно, але з часом були впорядковані, і суспільство створило цілу систему інститутів для виховання й освіти підростаючих поколінь. Тому культура особистості є своєрідним витвором, копією культури суспільства, але не тільки. Адже кожен із нас як особистість вносить у культуру й дещо нове, своє.
Завдяки культурі здійснюється неперервний рух людства від минулого до майбутнього. Цей рух цілеспрямований. Культура орієнтована на загальнолюдські цінності, але водночас включає й цінності національних культуру.
Формування особистої культури здійснюється соціумом через соціальні осередки та інститути (сім’я, соціальна група, виховні заклади, формальні та неформальні об’єднання). Вплив на особистість здійснюється прямо й опосередковано за допомогою соціальних дій і соціально важливої інформації. Остання, зокрема, може передаватись шляхом демонстрації й залучення або шляхом повідомлення.
Зовнішні елементи культури особистості створюють так звану формальну культуру, яка іноді носить пристосовницький, наслідувальний характер. Внутрішня культура особистості заснована на переконаннях і є суб’єктивним надбанням людства. Людина завдяки переконанням, якими керується, своєю поведінкою не пристосовується до соціальної сфери, а діє згідно з особистою волею та розумом, своїм світосприйняттям і моральними ідеалами.
Сучасне розуміння культури виділяє дві сторони: матеріальну й духовну.
Духовна культура особистості становить частину загальної культури.
Структурною основою духовної культури особистості є її ідеали. Завдяки їм формуються ціннісні орієнтири особистості й усі інші елементи її духовності. Ці ідеали здавна прийнято було вважати абсолютними, тобто вічними й незмінними.
Духовне життя людини формується під впливом елементів її духовної культури, але не обмежується ними, оскільки включає в себе й духовні взаємини з іншими людьми. Отже, воно має два основні аспекти. Перший з них полягає в тому, що людина підкоряє всю свою зовнішню діяльність і поведінку своїм ідеалам і духовним цінностям. Другий — у тому, що людина накопичує нові й нові духовні багатства, її моральні та світоглядні цінності поповнюються й ростуть, духовні інтереси розширюються, а завдяки цьому внутрішній світ збагачується новими думками, почуттями, переживаннями.
Духовність розширює межі буття індивіда, робить його причетним до вищих цінностей роду людського.
(529 сл.) (За В.Дашко)