Творче завдання: написати опис-спостереження су­часної людини на тему «Красен Дніпро…»

Красен Дніпро під ясну погоду, коли вільно та рівно несе крізь ліси і гори, і степи повнії води свої. Не сколихнеться, ні прогримить. Дивишся й не знаєш, стала чи пливе його вели­чава ширина і ввижається, наче весь вилитий він з кришталю, і наче голубий блискучий шлях, без міри в ширину, без краю в далину, лине і в’ється по зеленому світу. Любо тоді й гаря­чому сонцю поглянути з висоти і скупати проміння в холод­них кришталевих водах, і надбережним лісам ясно змалюва­тись у воді. Зеленокучері! Вони тиснуться разом з польовими квітами до води й, нахилившись, милуються в ній і не нами­луються, і не відірвуться від ясної своєї подоби, і всміхають­ся до неї, і вітають її, гойдаючи гілками. На середину ж Дніп­ра вони бояться глянуть: ніхто, крім сонця ясного та голубого неба, не загляне туди. Та не кожна й птиця долетить до сере­дини Дніпра. Пишний! Рівної йому немає ріки у світі. Красен Дніпро і теплої літньої ночі, коли все засинає. Зорі світять і го­рять над світом і всі разом одбиваються в Дніпрі. Всіх поло­нив їх Дніпро в темному лоні своєму. Чорний ліс, обсипаний сонним гайворонням, і споконвіку розламані гори, звисаючи, намагаються вкрити його хоч би довгою тінню своєю. Дарем­не. Нічого немає в світі, що б могло укрити Дніпро, такий він величний і могутній. Синій, синій, пливе він рівним потоком і серед ночі, як серед дня, мріє в таку далину, скільки сягнути може людське око. Мліючи і пригортаючись ближче до берегів від холоду нічного, він засвічується срібним прослідом; про-слід зблискує, як клинок дамаської шаблі, а він, синій, і знов заснув. Красен і тоді Дніпро і рівної йому немає ріки на світі. Коли ж посунуть по небу горами сині хмари, чорний ліс хи­тається з корінням, дуби тріщать, і блискавка, заламавшися у хмарі, враз освітить весь світ — гнівен тоді Дніпро!