Відомо, що нічого так не ранить душу людини, як безжалісне слово. Словом треба вміти користуватися не менш обережно, ніж гострим мечем чи атомною зброєю. Інакше рівень згубної негативної енергії навколо кожного буде непосильним для подолання.
Такі роздуми приходять, коли в публічних місцях на слух потрапляють уривки далеко не делікатних роз-мов двох закоханих, матері з дитиною. Особливе занепокоєння викликає зневажливе ставлення молоді до людей похилого віку. Іноді достатньо сприйняти тільки «тон», щоб оцінити «войовничий» стиль людських стосунків, а ще гірше — нехтування гідністю співрозмовника.
Негативні слова, що забруднюють наш всесвіт, роблять його ворожим до кожного, надають йому непри-вабливих відтінків. Усталена манера нетактовно спілкуватися в сім’ї формує характер родинних стосунків. Діти, на яких постійно гримали дорослі, не спроможні зрозуміти, чому не можна підвищувати голос на дідуся чи бабусю, на батьків і сусідів.
Руйнівною є й звичка багатьох людей «різати правду в очі». Існує багато речей, про які краще ніколи не згадувати. Хоча б для того, щоб не псувати своїм ближнім настрій.
Багато хто переконаний у тому, що кожному фізіологічно необхідно періодично позбавлятися негативної енергії. Наприклад, японці в певних місцях великих офісів встановлюють манекен президента фірми, який є своєрідним громовідводом. До нього кожен службовець може підійти й сказати все, що він думає про прези-дента, а за певних обставин — навіть його відлупцювати. Кажуть, стає легше.
На жаль, дуже часто на місце таких манекенів потрапляють близькі нам люди. Сама згадка про моменти, коли не вистачило сил утриматися від неприємних слів, викликає почуття сорому. Багато років по тому здається, що якби повернути час, то слова були б зовсім іншими.
Тож завжди пам’ятаймо мудрий вислів Федора Достоєвського: «Мовчати — благородно, безпечно і кра-сиво». А слова наші нехай будуть тільки добрими.