Аберкомби Н., Хилл С., Тернер Б. Социологический словарь: Пер с англ. / Под ред. С.А. Ерофеева. – Казань: Изд-во Казанского университета, 1997. – 420 с.

2. Айзенк Ганс Ю. Проверьте свои способности: Пер с англ. – М.: Педагогика-Пресс, 1992. – 176 с.

3. Анциферова Л.И. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысливание, переобразование и психологическая защита // Психологический журнал.- 1994. – Т. 15. – № 1. – С. 3-18.

4. Антонов Г. А ученому, как соловью – песня…? // Зеркало недели. – 2002. – № 49 (424). – 21 декабря. – С. 15.

5. Арон Р. Этапы развития социологической мысли / Общ. ред. П.С. Гуревича. – М.: Изд. группа “Прогресс-Политика”, 1992. – 608 с.

6. Афанасьев В.Г., Хабаров В.С., Черняк Ю.И. Эффективность – теория, методология, практика // Социологические исследования. – 1990. – № 4. – С. 3-14.

7. Бабич Л.М., Рибчинська Л.А. Роль європейського простору вищої освіти в підвищенні конкурентоспроможності українських вищих навчальних закладів // Матеріали науково-практичної конференції “Прикладна соціальна політика: проблеми використання та разповсюдження”. – Донецьк, 2002. – Т. 1. – С. 127-133.

8. Батченко Л.В., Череватский Д.Ю. Развитие системы высшего образования в Украине в период рыночных преобразований. – Донецк: ИЭП, 1997. – 20 с.

9. Батченко Л.В. Трансформаційні процеси в освіті України. – Донецьк: ІЕП, 1996. – 30 с.

10. Бергер В.Я. Приглашение в социологию: Гуманистическая перспектива: Пер. с англ. – М.: Аспект Пресс, 1996.

11. Бергер В., Лукман Т. Социологическое конструирование реальности. Трактат по социологии знания. – М.: Медиум, 1995. –

323 с.

12. Берн Э. Игры, в которые играют люди: Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры: Психология человеческой судьбы: Пер. с англ. – М.: Фаир Пресс, 2000. –

408 с.

13. Безпалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. – М.: Педагогика, 1989. – 190 с.

14. Бестужев-Лада И.В. Методика долгосрочного упреждающего анализа данных в технологическом программировании // Социологические исследования. – 2000. – № 1. – С. 37-41.

15. Бестужев-Лада И.В. Социальный прогноз и социальные нововведения // Социологические исследования. – 1990. – № 8. -С. 87-93.

16. Бех В.П. Генезис соціального організму країни: Монографія. – 2-е вид., доп. – Запоріжжя: Просвіта, 2000. – 288 с.

17. Бишон С., Тэйлор Д. Тренинг изменений в организации. – СПб.: Питер, 2002. – 384 с.

18. Блау П.М. Исследование формальных организаций // Американская социология. Перспективы, проблемы, методы / Под ред. Г.В. Осипова. – М.: Прогресс, 1972. – С. 93-100.

19. Боженко О. Молодь не треба захищати. їй лише

Викладання – процес творчий, суто індивідуальний і залежить від особистості педагога. Не можна нав’язувати невластиві методи викладання тому, хто їх не розуміє або не визнає. У будь-якому навчальному процесі і тим більше у вищій школі все має бути глибоко науковим, логічним, доказовим і водночас доступним, що викликає інтерес та розвиває допитливість аудиторії.

Цей навчальний посібник не претендує на істину в останній інстанції. Автори не відхиляють традиційних, випробуваних та перевірених часом методів викладання суспільних дисциплін у вищій школі. їх і надалі потрібно поглиблювати та вдосконалювати, але час потребує нових підходів, злетів і дерзань. Активні форми роботи зі студентами, як нам здається, є одним із таких нових починань. Цей навчальний посібник – викладення досвіду двох педагогів, які довгий час займались викладацькою діяльністю у вищих навчальних закладах міста Запоріжжя. Сподіваємося, що посібник викличе інтерес викладачів вищої школи. А якщо принаймні деякі методи будуть ними використані, то це буде незаперечною ознакою визнання правильності обраного нами шляху.

Наше щире побажання Вам, шановні педагоги: шукайте, пробуйте і будете Ви нагороджені за свою працю любов’ю та визнанням своїх студентів.

І ще одна нетрадиційна форма подання навчального матеріалу у ВНЗ, яку широко можуть використовувати викладачі різних суспільних дисциплін, – це екскурсія.

Екскурсія є тематичним подорожуванням у певному середовищі: нехай це штучне середовище музею чи реальне міське або природне середовище, що супроводжується певною інформацією за обраною темою.

Екскурсія має низку переваг:

1) розкріпачує слухача не тільки фізично, а й психологічно;

2) створює умови для вільного засвоєння матеріалу;

3) спрощує спілкування студентів з викладачем та один з одним;

4) поширює можливості емоційних реакцій;

5) сприяє естетичному сприйняттю архітектурного та природного середовища.

Створення екскурсії пов’язано з:

1) вибором теми;

2) відбором джерел інформації;

3) компонуванням найбільш вагомої інформації, згідно з обраною темою;

4) розробкою маршруту екскурсії;

5) вибором засобу пересування (пішки, на автобусі, на катері та ін.);

6) виділенням опорних точок в архітектурному середовищі міста, певних експонатів у музеях або у природному середовищі;

7) написання сценарію екскурсій.

Пересування в певному середовищі та інформація за обраною темою – дві складові екскурсії. Вони мають бути гармонічно пов’язані між собою.

З екскурсією ми всі знайомі з дитинства: нас водили в музеї, зоопарки, на заводи. Інформація про середовище, в якому проходить екскурсія, дає змогу людині зануритися у новий для неї світ. Так, проходячи давно знайомими місцями, студенти бачать світ не тільки самі, а й сприймають його очима екскурсовода-викладача, збагачують “особистий асоціативний ряд образами минулого тих людей, чиє життя або думки були пов’язані з цим середовищем. З іншого боку, подорож нагадує інформацію про середовище на основі індивідуальних вражень, емоцій, дає змогу створити світ особистих сенсів на основі особистих вільних асоціацій” [153, с. 170].

Екскурсія часто сприймається людьми як спосіб проведення дозвілля. Використовуючи екскурсію для викладу різного навчального матеріалу при викладанні суспільних дисциплін, ми вирішуємо ряд найважливіших завдань:

1) домагаємося високого рівня засвоєння інформації;

2) активізуємо у студентів психічні процеси: сприйняття, пам’ять, увагу, уяву;

3) розкріпачуємо студентів, полегшуємо міжособистісну комунікацію;

4) даємо студентам можливість сприймати навколишній світ як єдину нерозчленовану деталь;

5) пов’язуємо минуле з теперішнім.

Найбільш важкими для вивчення навчального матеріалу у формі екскурсії є складні теми, які потребують суттєвої розумової праці щодо об’єднання частин теми в одне ціле. До таких тем належать:

– розглядання життєвого та творчого шляху видатних осіб, вивчення факторів, які вплинули на формування їх поглядів і концепцій;

– дослідження територіальних наукових шкіл;

– аналіз таких складних соціальних явищ, як територіально-промисловий комплекс або місто в цілому, історія його виникнення та розвитку [153, с. 172].

Проведенню екскурсій передує складний період її створення. Перед викладачем, який визначив тему, постає низка специфічних завдань. Починається підготовка з пошуку інформації за обраною темою серед різноманітних джерел, потім знайдену інформацію потрібно проаналізувати та виокремити ту її частину, яка буде використовуватися в період екскурсії. “На основі відібраної інформації необхідно створити певну єдність, яка повністю відображає тему екскурсії. Завершальним етапом має стати написання сценарію, який поєднує в собі інформаційний бік та маршрут подорожі за пов’язаними з темою екскурсії місцями” [153, с. 173].

При викладанні курсів “Методи викладання соціології” та “Методика викладання суспільних дисциплін” викладачами на лекції детально була розкрита методика підготовки екскурсії, розроблена кафедрою соціології Харківського державного університету на тему “М.М. Ковалевський у Харкові” [153, с. 173-179]. Далі студентам було запропоновано як домашнє завдання за обраною темою розробити маршрут екскурсії та написати сценарій. На черговому практичному занятті студенти самі повідомляли про обрану тему екскурсії, а також надавали маршрути та сценарії її проведення. Найбільш вдалі екскурсії подані у додатку 17.

Таким чином, при викладанні суспільно-гуманітарних дисциплін у вищій школі поряд з традиційними методами можуть посилено використовуватися і нетрадиційні методи навчання.