1. Необхідна оборона (Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.)
2. Уявна оборона (Уявною обороною визнаються дії, пов’язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.)
3. Затримання особи, що вчинила злочин. Не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлення її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи.
4. Крайня необхідність. Не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.
5. Фізичний або психічний примус. Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.
6. Виконання наказу або розпорядження. Дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження.
7. Діяння, пов’язане з ризиком. Не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.
8. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності.

Система оподаткування – сукупність податків, що сплачуються до бюджетів і державних цільових фондів у встановленому законами України порядку, а також права, обов’язки й відповідальність платників.

Кожна держава встановлює власну систему оподаткування, тобто визначає платників податків, об’єкти оподаткування, види податків і порядок їх сплати. Тип системи оподаткування визначається співвідношенням чотирьох секторів формування податків:

1) державний; 2) комерційний; 3) фінансовий; 4) населення.

Ці питання регулюються Законом України “Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997р. Згідно з цим Законом установлення і скасування податків до бюджетів та до державних цільових фондів здійснюється Верховною Радою України, а також – у межах, установлених даним Законом, іншими законами України про оподаткування – Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їхніх бюджетів.

Ставки, механізм справляння податків і пільги Щодо оподаткування визначаються тільки законами України про оподаткування. Зміни й доповнення до вищевказаного Закону, інших законів України про оподаткування стосовно пільг, ставок податків, механізму їх сплати вносяться не пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Податкова система України базується на принципах: стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності; обов’язковості; рівнозначності й пропорційності; рівності, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації; соціальної справедливості; стабільності; економічної обгрунтованості; рівномірності сплати; компетенції; єдиного підходу й доступності.

Договором визнається угода двох чи більше осіб, яка спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних правовідносин.

У процесі укладення договору розрізняють дві стадії: пропозицію укласти договір(оферту) і прийняття про-позиції(акцепт). Часто сторони самі визначають момент набрання договором юридичної сили. В інших випадках момент укладення договору визначає закон.

1. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами  договору  є  умови  про  предмет договору,

умови,  що визначені законом як  істотні  або  є  необхідними  для договорів даного виду,  а також усі ті умови,  щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Договір  може  бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у  разі  істотного  порушення  договору другою  стороною  та в інших випадках,  встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору,  коли  внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

3. У разі  односторонньої  відмови  від  договору  у  повному обсязі  або  частково,  якщо  право  на  таку  відмову встановлено договором  або  законом,  договір  є  відповідно  розірваним   або зміненим.

     Правові наслідки зміни або розірвання договору

1. У  разі  зміни  договору  зобов’язання  сторін  змінюються відповідно   до   змінених  умов  щодо  предмета,  місця,  строків виконання тощо.

2. У   разі   розірвання   договору    зобов’язання    сторін припиняються.

3. У   разі   зміни   або  розірвання  договору  зобов’язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості  про зміну або розірвання договору,  якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.  Якщо  договір  змінюється

або  розривається у судовому порядку,  зобов’язання змінюється або припиняється з  моменту  набрання  рішенням  суду  про  зміну  або розірвання договору законної сили.

4. Сторони  не мають права вимагати повернення того,  що було виконане ними за зобов’язанням до  моменту  зміни  або  розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

5. Якщо  договір змінений або розірваний у зв’язку з істотним порушенням договору однією із сторін,  друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Зміна  або  розірвання  договору  вчиняється в такій самій формі,  що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено  договором  або  законом  чи  не  випливає  із звичаїв ділового обороту.