Серед розповсюджених методів опитування респондентів ва­жливе місце займає метод анкетного опитування. Надзвичайна популярність цього методу пояснюється різноманітністю і якістю соціологічної інформації, яку можна одержати за його допомо­гою. Даний метод засновується на висловлюваннях окремих осіб і проводиться з метою виявлення найтонших нюансів в думках рес­пондентів.

Анкетування — письмове опитування з допомогою анкети. Його найчастіше використовують для збирання інформації про ма­сові соціальні явища, вивчаючи, наприклад, мотиви плинності кад­рів, ефективність певної форми організації праці, характер соціаль­но-психологічного клімату, задоволення працею, адаптованість молодих робітників та інші проблеми трудових колективів. Анкету­вання може застосовуватися у дослідженні будь-якої соціальної проблеми, якщо для її розв’язання потрібна інформація про явища суспільної та індивідуальної свідомості: потреби, інтереси, мотиви, установки, думки, ціннісні орієнтації окремих індивідів чи соціаль­них груп, а також про об’єктивні соціальні факти: організацію праці та побуту, освіту і кваліфікацію, матеріальне стимулювання. За способом спілкування між дослідником та респондентами ан­кетування буває:– через пресу (анкети друкуються на сторінках журналів та газет, а відповіді на запитання анкети пересилаються в редакцію; поштове (анкети і відповіді пересилаються поштою); роздаткове (роздаються безпосередньо респон­дентам).

Анкета —  впорядкований за змістом і формою набір запитань і висловлювань, спрямованих на розкриття змісту проблеми. Анкета має визначену структуру і складається, як правило, з трьох частин: вступної, основної і «паспортної».У вступній частині анкети міститься звернення до респондента, в якому зазначається, хто, з якою метою проводить опитування, де і як будуть використовуватися його результати, підкреслюється важ­ливість і значущість особистої участі кожного респондента в дослі­дженні, наводиться стисла інструкція щодо заповнення анкети, гарантується анонімність відповідей, зазначається, кому слід поверну­ти заповнену анкету. В основній частині анкети подаються запитання, розраховані на послідовне розкриття змісту досліджуваної проблеми. «Паспортна» частина включає запитання, відповіді на які хара­ктеризують демографічний і соціальний стан респондента. Наприкінці анкети респонденту пропонують висловити свою ду­мку щодо теми опитування і висловлюють подяку за участь у дослі­дженні.

Серед розповсюджених методів опитування респондентів ва­жливе місце займає метод анкетного опитування. Надзвичайна популярність цього методу пояснюється різноманітністю і якістю соціологічної інформації, яку можна одержати за його допомо­гою. Даний метод засновується на висловлюваннях окремих осіб і проводиться з метою виявлення найтонших нюансів в думках рес­пондентів.

Анкета, як правило, починається з преамбули — звернення до ре­спондента. В ньому вказується, хто проводить дослідження, описується мета дослідження, характер використання результатів, підкреслюється анонімний характер, спосіб заповнення анкети, а також висловлюється подяка (вона можлива і в кінці анкети) за участь в анкетуванні. Далі йде основна частина анкети, яка містить блоки запитань до опитува­них, і третя частина — паспортичка, в якій представлені відомості про опитуваних (стать, вік, освіта, місце мешкання, соціальний стан і т. д.).

За предметним змістом запитання анкети поділяють на:

•       запитання про факти, за допомогою яких отримують інформа­цію про соціальні явища, про стан справ в колективі, про пове­дінку і дії самого респондента, його вік, стать, освіту, соціальне становище і т. д.;

•       запитання про знання, мета яких — з’ясувати, що знає і що мо­же повідомити респондент.

•       запитання про думку респондента, вони мають на меті зафіксу­вати факти, побажання, очікування, плани на майбутнє і можуть торкатися будь-яких проблем і особистості самого респондента;

•       запитання про мотиви, покликані викликати суб’єктивне уяв­лення людини про мотиви своєї діяльності.

За своєю логічною природою запитання класифікуються та­ким чином:

•       основні запитання, відповіді на які є основою побудови виснов­ків про явища, що вивчаються.

•       запитання-фільтри ставляться для того, щоб відсіяти некомпе­тентних осіб при опитуванні з проблем дослідження або ж для того, щоб виділити частину респондентів із всього масиву за мовною ознакою;

•       контрольні запитання служать для перевірки стійкості, правди­вості і несуперечливості відповідей, визначення їх достовірнос­ті і щирості.

•       запитання, які наводять на думку, допомагають респонденту у пра­вильному осмисленні основного запитання, знайти точну відповідь.

За своєю психологічною функцією, яка визначає ставлення рес­пондента до самого факту анкетування і до тих запитань, на які йо­му треба буде відповідати, останні діляться на:

•       контактні запитання, які слугують встановленню контакту з респондентом, їх мета — створити інтерес до дослідження, на­дихнути взяти в ньому участь.

•       буферні запитання, як правило, починаються із загальної фор­мули: «Як Ви думаєте?»

•       прямі запитання спрямовані на виявлення ставлення респон­дента щодо проблеми, яка вивчається, її оцінку з його власної позиції;

•       опосередковані запитання дозволяють респонденту ніби прихо­вати свою власну позицію і посилити критичний акцент своїх висловлювань.

За характером відповідей на поставлені запитання останні розподіляються на такі види:

•       відкриті   запитання   передбачають   вільну   форму   відповіді: «Скажіть, будь-ласка, що могло б сприяти підвищенню Вашого інтересу до політики?»

•       запитання закритого типу: «Чим Ви займаєтесь у вільний час? Просимо відповісти на ті із нижче перерахованих варіантів, які збігаються з Вашою думкою:  ©відвідую рідних і знайомих; ©зустрічаюся з друзями; © слухаю радіо і т. д.»

•       запитання напівзакритого типу засноване на додаванні до спи­ску відповідей фрази: «Вкажіть інші види занять».

•       запитання-меню пропонує респонденту вибрати будь-яке поєд­нання варіантів запропонованих відповідей;

•       шкальні запитання — відповідь на це запитання дається у вигляді шкали, в якій необхідно відмітити той  або інший показник;

•       дихотомічні запитання: «Чи вірите Ви у гороскопи і астроло­гічні прогнози?» Відповідь: «Так-Ні».