У могутнього Дніпра-Славути, що котив свої хвилі до Чорного моря, багато було сестер і братів. Та Десні завжди хотілося бути в усьому першою. Вона прудко побігла до моря, щоб випередити брата. Та як не поспішала, Дніпро її все ж перегнав.
Перетнув їй дорогу.
Стала Десна притокою Дніпра. Влила свої води в його могутню течію.
Зачувши про змагання брата й сестри, і Сож схопився.
Пустився щодуху через пущі й нетрі, через непролазні болота й темні ліси.
Розмиває трясовини, поглиблює яруги, рве коріння дубів. Спішить навперейми Дніпру.
Побачив те яструб і сказав Дніпрові, аби той біг швидше. Пливе Славута, гори перерізає, кам’яні пороги розриває. Ніяких перешкод не обминає.
Покликав Сож на поміч ворона. Умовив його летіти, скільки є сили, та обігнати Дніпро. А як випередить хоч трохи, то щоб каркнув тричі. А сам тим часом у землю заховався, перепочить вирішив, сили набратися, поки ворон голос подасть.
Але тут яструб важким каменем впав на ворона. І той закаркав раніш, чим випередив Дніпро.
А Сож, почувши це, вихопився з-під самої землі і з розгону вскочив у Дніпро.
Ось так завершилося це змагання. Сожу, як і Десні, випала доля стати притокою Дніпра.
(187 сл.) (За В. Пепою)