Багатовікова історія людської культури нерозривно пов’язана з календарем, потреба в якому виникла давно, коли людина ще не мала писемності. Календар дає змогу регулюва­ти й наперед планувати господарську діяльність, що особливо потрібно землеробським народам, до яких віддавна належать українці.

Етнографічні джерела засвідчують, що слов’яни користу­валися різними типами календарів. Спочатку примітивним календарюванням (за сходом та заходом сонця) було визна­чено основний вимір часу — день, потім почали визначати й добу.

Як і коли у слов’ян з’явився перший календар, невідомо. Та археологічні знахідки, а саме глечик, виявлений у 1889 році в селі Ромашки Київської області, датований III ст., вказує на досить давнє побутування календаря на території України. Гле­чик у два ряди опоясаний різноманітними значками, розшифровка яких достеменно показала, що це і є давньослов’янський календар. Тип календаря — місячно-сонячний, тобто тісно пов’язаний із сільськогосподарським циклом робіт.

(131 сл.)    (О. Ковальчук)