Архів позначки: острів Пасхи

ТАЄМНИЦІ

Відшукайте на карті острів Пасхи. Це малесенький клаптик суші, що загубився в безмежному Тихому океані. Таку назву дали йому європейці, які відкрили острів напередодні релігій­ного свята Пасхи. Кілька століть він збуджував уяву дослід­ників гігантськими кам’яними постатями таємничих людей, котрі хтозна як туди потрапили. Та велетенські статуї вперто мовчали. Порівняно недавно, 1955 року, вони відкрили свою таємницю нашому сучасникові — хороброму вченому й манд­рівникові норвежцю Туру Хейєрдалу.

Тур Хейєрдал та його товариші по експедиції пробули на ос­трові рік. Вони добре вивчили життя тубільців, сповнене най-неймовірніших забобонів, підпорядковане численним прик­метам і заборонам, що лишилися їм у спадщину від далеких предків. Сучасні жителі острова Пасхи не стають до роботи, поки не принесуть у жертву певним способом засмажену кур­ку, не розпочинають серйозної справи, поки не умилостивлять духів, не загодять їх традиційними церемоніями, танцями на їхню честь, молитовним співом. На кожному кроці закляття, щасливі талісмани, поради з духами померлих предків.

Учений дізнався про існування на острові старанно захова­них родових печер. Йому пощастило проникнути в одну з них. Перед спуском у тайник з його голови вистригли пасмо волос­ся — таким чином ученому відкрили таємницю печери. Вхід до неї «стеріг» череп похованого там предка.

Жителі острова були християни. Європейці завезли їм об­ряди та звичаї своєї релігії і вчення про бога Христа. Однак вірування далеких предків, що віками вкорінювалися на цьо­му ізольованому острові, були сильніші, аніж релігійні заповіді чужоземців із-за океану. Місцевий священик скаржився Турові Хейєрдалу, що його віруючі, тубільці, й досі вшановують своїх далеких предків. Потішна деталь: священик ніяк не міг переко­нати… власну домоправительку. Вона вважала своїм предком… кита, що його прибило до берега затоки. Де вже тут до христи­янства з його вченням про те, що людину сотворив Бог.

Рослини і тварини були предметом пильної уваги наших предків: адже свою залежність від них люди відчували на кож­ному кроці. Дикун гадав, ніби природа живе за тими самими законами споріднення, що й він, і немов між ним та природою існують особливі зв’язки. В уяві стародавніх різноманітні види рослин і тварин жили так само, як вони. Більше того, люди вва­жали навіть, що рослини й тварини є тими далекими предка­ми, від яких бере початок їхній рід, іменами котрих вони себе називали. Роди та племена, що займалися рибальством, мали за священних риб, морських тварин; мисливці обирали кен­гуру, ведмедя; у збирачів коріння, ягід, горіхів священними були корисні їм рослини.

(374 сл.)    (Із часопису)