Справжній учений

Познайомитися було з ним легко. Я зайшов до його хати, а він зустрів мене відразу спокійно, без етикету, як свого зви­чайного знайомого. Ледве чи не з першого разу частував мене чаєм, що в Галичині було незвичайним. У нас частували тіль­ки людей близьких, давно знайомих.

У розмові він не намагався навертати мене до своїх погля­дів і взагалі не накидав ніколи своїх переконань іншому, не любив проголошувати в приватних розмовах свої ідеї, а на­тякав на них принагідно; якщо агітував, то хіба книжками.

Франко був дуже працьовитим: читав книжки, робив нотат­ки цілими днями, писав прозові та поетичні твори й наукові статті. Навіть при гостях Іван Якович не покидав своєї праці й, розмовляючи з ними, безупинно працював. От цим і можна по­яснити велику кількість написаних ним творів і широкі його знання. З усіх українських письменників Франко найбільш плодовитий. Своєю пильністю він набував знання найважливі­ших чужих мов, читав майже всіх авторів в оригіналах і ви­вчав мови самотужки зі словником і граматиками. Пам’ять мав унікальну і завдяки їй, як і превеликій працьовитості, на­був надзвичайно широких знань. Своїми знаннями Іван Яко­вич не хвалився ніколи, а вони показувалися принагідно.

У глибині його знань я часто мав нагоду пересвідчитися. Коли я складав іспит з французької мови, мені дали завдан­ня – опрацювати добу романтизму й Шатобріана. Після іспи­ту зайшов я до Франка й згадав про це, і він розказав мені на­багато більше й докладніше, ніж я написав, спеціально готу­ючись до іспиту. Чогось такого мені не доводилося в житті за­знати ніколи більше.

Франко знав релігію краще, ніж професори теології, літе­ратуру, політичну економію, природничі науки, історію, ет­нографію ліпше, ніж деякі вчителі тих наук. Узагалі мав він широке коло всебічного знання не як дилетант, а як справж­ній учений.

Франко мав два захоплення – книжки й рибальство. Біль­шість зароблених грошей він витрачав на книжки, бо не всі потрібні матеріали міг знайти по бібліотеках. Помалу зібрав досить гарну бібліотеку з цінних наукових творів і радо по­зичав знайомим свої книжки. Не раз було скрутно у Франка з грішми, не вистачало на прожиток, але на книжки мусило бути.

Друга його пристрасть – це рибальство. Він не палив, неї пив, у карти не грав, жодного виду спорту не знав, а тільки зрідка відривався від роботи і рибалив. Це була його одинока забава і відпочинок. Іноді Франко вибирався десь на село, найчастіше туди, де були невеличкі річки й ставки, і вишуку­вав усякі нори по берегах, найглибші місця, де сиділа риба. Розумівся він дуже добре, де риба любить пересиджувати, у яку пору найлегше її зловити, і знав прекрасно всякі породи риб, життя їх, норови і звички. Риба цікавила його тільки доти, доки не викинув її з води на берег, а як уже зловив і передав комусь іншому, то йому було до неї байдуже.

(442 слова)
За Г. Величком