Верховним органом влади в Україні стала загальнокозацька рада (Військова або Генеральна рада), в якій могло брати участь усе козацьке військо.

На чолі держави стояв гетьман, який обирався Військового радою. Дорадчі права при гетьмані мала рада генеральної старшини (Старшинська рада), до якої входили генеральні обозний, суддя, писар, підскарбій, осавул, хорунжий, бунчужний.

Адміністративно-Територіальний Устрій Територія, па яку поширювалася влада гетьмана, ділилася на полки, а полки – на сотні (полків у різні часи було 36,26,16,10). На чолі полку стояв полковник (обирався на полковій раді або призначався гетьманом), на чолі сотні – сотник. Полковники і сотники здійснювали військову і адміністративну владу. Містами й селами управляли отамани. У містах з магдебурзьким правом діяли також виборні магістрати, у селах – сільські старости. Центром гетьманського правління став Чигирин.

Судова Система На українських територіях діяло козацьке звичаєве право, зберігали силу норми Литовських статутів, магдебурзьке право. З’явилося нове джерело права – гетьманські універсали, обов’язкові для всього населення України. Найвищою судовою інстанцією був Генеральний військовий суд, на місцях діяли козацькі суди, які мали значення загальностанових судів. Незмінним залишалося міське судочинство.

Збройні Сили Бойове ядро української армії становили запорожці і реєстрові козаки. Полк складався із 1 -2 тис, записаних у реєстр козаків, але до них могли приєднуватися багато тисяч добровольців. Чисельність армії доходила до 100-150 тис. чоловік.

Висновок: Демокр: виборність посад, зокрема гетьмана, вплив рад, Недемокр: авторитаризм (вся влада в руках гетьмана), спадкове гетьманство, обмеження впливу рад